Осушення -заходи щодо посилення стоку застійних поверхневих вод на перезволожених і заболочених територіях.
Методи осушення залежать від типу надходження надлишкових вод на пе-реувлажненние території:
- при атмосферному надходженні - покращують поверхневий стік через відкриті канали і закритий дренаж;
- при грунтово-напірному типі заболочування - осушують шляхом нижче-ня напору і глибини стояння грунтових вод розвантажувальними скважена-нами і закритими дренамі;
- схиловий тип. Споруджують нагірні канали для перехоплення потоків поверхневих вод, а також протиерозійні насипні рубежі на схилах;
- намивний (паводковий) тип. Застосовуються дамби, обвалування терри-торії, регулювання річкового стоку шляхом будівництва водосховищ. Непродумане осушення може привести кнегатівним наслідків:
- занадто сильне зниження рівня стояння фунтових вод (понад 2 м);
- при дефіциті опадів може призвести до пересихання кореневого шару грунту, розвитку пересохлих торф'яних грунтів, тому осушувальні системи повинні бути двосторонньої дії: отво-дить надлишок води і подавати воду з каналів і водосховищ в за-сушлівие періоди;
- швидка мінералізація органічної речовини і дегуміфікація грунту на пересушені землях;
- великі втрати водорозчинних органічних речовин, неподвиж-них мінеральних, біофільние солей з дренажними водами.
Ще одним, не менш важливим, проявом глобального екологічн-ського кризи є опустелювання територій суші, деградація земель і скорочення сільськогосподарських площ.
Опустелювання територій суші відбувається в процесі господарських-ної діяльності людини внаслідок нераціонального природокористування-вання, хімічного забруднення, а також впливу таких процесів, як вітрова (дефляція) і водна ерозії, засолення, підкислення, забо-лачіваніе, ущільнення.
У світі щорічно безповоротно втрачається і виходить з госпо-венного обороту б млн га земель. Ще 20 млн га приходять в не-придатне для сільськогосподарського використання стан та вимагають для рекультивації таких витрат, які роблять її проведення економічно невигідною.
Більше половини площі сільськогосподарських земель в Рос-ці, зайнятих під ріллі, виноградники, сади, пасовища, під-топляется, уражається вітровоїерозією, відбувається засоленні-ня і перенасичення азотними речовинами, важкими металами, хвороботворної мікрофлорою. Площі уражених земель пре-щують 300 млн га. За свідченням учених, площа опустився-шенних земель в Росії становить близько 50 млн га.
Значна частка спустошених земель в Росії виникла внаслідок її вія нераціонального технологічного освоєння і використання оро-Шаєм земель. Зростає також масштабність техногенного спустошили-ня і виведення земель зі сфери сільського господарства, пов'язаного з интен-сіфікація освоєння природних ресурсів і створенням економічної інфраструктури: залізних і шосейних доріг, аеропортів, трубопроводів, що проектують-дів і т. Д.
Для залучення пустельні землі в господарський оборот прово-дять її відновлення - рекультивацію. Підприємствам, організаціям і установам ставиться в обов'язок після торфорозробок, гірських, будівельних та інших робіт за свій рахунок приводити порушені землі до стану, придатного для використання в сільському, лісовому і рибному господарстві.
При видобутку корисних копалин відкритим способом, будівництві тваринницьких комплексів, створення зрошуваних ділянок і інших роботах, пов'язаних з порушенням ґрунтового покриву, необхідно ви-конувати вимоги щодо зняття, зберігання і поверненню або переміщенню гумізірованного шару грунту на рекультивуються землі, а при еколо-ня доцільності - і на малопродуктивні угіддя.
У Росії є значна площа вироблених торфовищ, використання яких залежить від способу вироблення, потужності шару і якості залишеного шару торфу, водного режиму, ступеня задернения.