Негативні економічні наслідки змін торф'яних грунтів в результаті їх тривалого сільськогосподарського використання будуть неминучі, але наростати вони будуть поступово в міру зменшення частки торф'яних грунтів і зростання частки деградованих торф'яних грунтів.
Відомо, що головними чинниками родючості торф'яних грунтів є високі запаси вологи та азоту. В результаті деградації в міру руйнування торф'яного шару роль цих факторів знижується, і виникає необхідність додаткових капіталовкладень в земельні угіддя для підтримання родючості на високому рівні.
Зниження рівнів грунтових вод на територіях, прилеглих до меліорованих болотах, часто призводить до зниження родючості піщаних грунтів, що раніше використовувалися під ріллю, і появі вдруге пісків, що розвіваються. У зв'язку з появою малородючих пісків, що розвіваються на місці колишніх торф'яних грунтів можна прогнозувати вибуття із сільськогосподарського обороту таких земель і втрату робочих місць для сільського населення. Це, в свою чергу, викличе міграцію населення в пошуках роботи, і держава буде змушена нести додаткові витрати [16].
Інші економічні втрати пов'язані з погіршенням загальної екологічної ситуації та мікроклімату на меліорованих територіях. Так, осушення торф'яних боліт на великих територіях для сільського господарства і торф'яної промисловості створюють загрозу великих негативних екологічних наслідків загальноєвропейського рівня.
Слід взяти до уваги, що в Українському Поліссі осушено понад 500 тис. Га торф'яних боліт, для яких також характерні всі вищевказані негативні процеси деградації торф'яного шару. Таким чином, сумарна площа осушених торф'яних грунтів по обидва боки Прип'яті становить близько 1,2 млн га. Крім цього, в Білоруському і Українському Поліссі осушено близько 4 млн га мінеральних заболочених грунтів, переважно супіщаних і піщаних. Отже, вся осушена площа для використання в сільському господарстві становить в Поліссі більш 5 млн га [4].
Наявних даних достатньо, щоб зробити висновок про початок формування деградованої зони на території Поліської низовини. Якщо не вжити належних заходів, то в умовах настільки сильного осушення поступове змикання деградованих вогнищ може призвести до формування великої деградованої зони, зовні схожою на напівпустельну, з розвіваються пісками, що фактично означатиме велику регіональну катастрофу.
У рослинному покриві відбуваються процеси заміни вологолюбної рослинності степовими видами. В Поліссі вже з'явилося близько 400 видів рослин, характерних для лісостепової та степової зон.
Осушувальна меліорація боліт Полісся зумовила докорінні зміни в стані тваринного світу, значне скорочення чисельності та територіальне перерозподіл багатьох видів тварин, особливо водоплавних птахів, в зв'язку зі знищенням їх середовищ існування.
Осушення боліт обумовлює виникнення пожежонебезпечних ситуацій. Пожежонебезпечними є все вироблені торф'яні родовища з діючою осушувальної мережею, осушені торфові грунти, а також розробляються торф'яні родовища. У республіці, за даними Міністерства з надзвичайних ситуацій, за останні 10 років щорічно відбувається від 2,5 до 8 тисяч торф'яних пожеж на площах від 2 до 12 тис. Га.
Суттєвих змін зазнала і кліматична функція боліт. Осушення послаблює здатність боліт пом'якшувати коливання температури і вологості повітря. Уже тепер звичайним явищем в Поліссі стали атмосферні посухи, поздневесенніе і раннеосенніе заморозки, що завдають великих збитків економіці [17].
Таким чином, повне руйнування торф'яного шару на великих територіях є загрозою великих негативних кліматичних, економічних та екологічних змін в Центральній Європі і перебудови в гіршу сторону всього комплексу біорізноманіття.
Без перебільшення можна сказати, що збереження органогенного шару осушених торф'яних грунтів і запобігання формуванню великий деградованої території в Поліссі є великою загальноєвропейською проблемою, що вимагає колективного міжнародного співробітництва.
Таким чином, можна констатувати, що за період між першим і третім турами ґрунтових досліджень в структурі ґрунтового покриву досліджуваних районів відбулися істотні зміни, які виражаються, перш за все в помітному скороченні площ торф'яно-болотних грунтів (на 63% в Івацевічської районі і на 11, 7% в Лунінецького). Разом з тим, в процесі великомасштабного картографування виділені нові антропогенно перетворені грунту, площі яких в зазначених районах досягають 7,4-16,5%. Відзначено стійка тенденція збільшення площ дефляціонноопасних грунтів. Ці зміни обумовлюють необхідність регулярних моніторингових обстежень грунтового покриву з високою питомою вагою осушених грунтів [8].