Для нас з вами і для філософії здоров'я набагато важливіше відновити істину, перекреслити знак рівності між поняттям егоїзм і індивідуалізм, очистити індивідуалізм від бруду приписуваних йому вад і не менш аморальних, сумнівних достоїнств.
А як же йде справа насправді? Повернемося до витоків самого слова «індивідуалізм». В його основі лежать поняття «індивідуум», яким позначають людино як окрему особистість в середовищі інших людей, і «індивідуальність», що означає особливості характе-ра і психічного складу, що відрізняють одного індивіда-розуму від іншого. Таким чином, індивідуалізм можна розглядати як прагнення індивідуума знайти соб-ственную індивідуальність і виразити її за допомогою індивідуальних дій і вчинків. І тільки. Нетрах-дно зауважити, що негативний відтінок індивідуалізм набуває лише в тому випадку, якщо його намагаються спокуса-ного з'єднати з егоїзмом. Насправді ж між ними нічого спільного немає: якщо егоїзм прийшов до нас з первісного минулого і отруює наше сьогодення, то індивідуалізм як світогляд Челов-ка розумного в повній мірі ще не відбувся, оскільки суспільство в цілому не досягло поки необхідного для цього рівня свідомості. Але це аж ніяк не означає, що нам залишається лише терпляче чекати на кращі часи. Індивідуалізм тим і хороший, що позво-ляет індивідууму вже сьогодні, зараз виробляти в се-бе риси людини майбутнього-Людини розумної, а значить духовно, психічно і фізично здорового. На цьому переконанні заснована і філософія здоров'я, і вся Система Природного Оздоровлення, оскільки ніхто, крім нас самих, здоров'я нам не збереже і не поверне, якщо воно втрачено. Про це свідчить досвід десят-ків тисяч моїх учнів і послідовників, які навчилися жити в гармонії з природою, підпорядковувати свою поведінку і спосіб життя її непорушним законам.
Глава XIX сфера разума- сфера здоров'я Під знаком Людини
Тут ми маємо справу з згадуваним вище об'єктивним нормативним процесом подальшого розвитку живої матерія в сторону все більш повного забезпечення незнищенності життя на Землі.
Фігурально висловлюючись, в особі людини жива мате-рія створила садівника, покликаного пестити і леліяти древо життя, а якщо щось трапиться всесвітній потоп-свого Ноя, здатного побудувати ковчег, щоб зберегти життя на планеті. А це зумовлює і провідну роль людини і людства в живій природі, все більше їх впливів-ствие на біосферу в цілому, кінцевим результатом кото-рого стане її перетворення в ноосферу-сферу розуму.
Найважливішою її, ноосфери, особливістю буде зраді-ня характеру розвитку живої природи Землі, все біль-Шая доцільність, упорядкованість, організований-ність її еволюції. Інакше кажучи, еволюція природи придбає в кінці кінців якісно нове направле-ня, стане розумно керованою, що тисячократно по-вишает і відповідальність людини, і вимоги до його розуму, його моральності і духовності. Чи готові ми до цього?
Безперечно, за час свого існування человечест-під накопичило колосальний обсяг знань про самого челове-ке, про його рідному домі-планеті Земля і Всесвіт в цілому, про закони, які керують її життям і розвитком, створило геніальні твори літератури і спокуса-ства, розробило пристосування і машини, з по-міццю яких збільшило вплив на біосферу. Ка-залось б є всі підстави пишатися силою розуму, але як лікар я не можу розділити загального захоплення.
Скажіть, чи можна вважати розумним суспільство, якщо кожен його новий крок по шляху «прогресу» веде до ухуд-шенням здоров'я самих людей і природи в цілому, частиною якої вони були, є і завжди будуть? Розум і хвороби несумісні не тільки психологічно, а й чисто фі-фізіологічних, т. К. Будь-яка хвороба гнітюче діє на функції головного мозку. Тому про настання ери розуму можна буде говорити лише в тому випадку, якщо одночасно з науково-технічним прогресом настільки ж динамічно піде процес позбавлення людства від хвороб, а місця його існування-від забруднення і отрут-лення.
Коли ж настануть ці благословенні часи? От-ветіть на це питання не візьметься сьогодні жоден віщун. Та й як, скажіть, спрогнозувати раз-витие співтовариства, що включає в себе майже шість мільярдів чоловік, якщо дії більшості з них визначаються особистими, сімейними, груповими, идео-логічними, релігійними, національними, а то і по-загально кримінальними егоїстичними інтересами ; якщо живе тіло Землі искромсано межами численний-них держав, кожне з яких будує свої ставлення-ня з дісталася йому частиною біосфери на основі соб-дарських вельми недосконалих законів. Та й ті часто-густо приносяться в жертву, якщо того вимагають ін-Терези економічного розвитку країни.
Але природу не можна ні розділити, ні обдурити. І поки ми не навчимося поважати її, берегти її інтереси, підпорядкованих-няться її законам, вести мову про епоху розуму представля-ється мені, м'яко кажучи, передчасним.