У деяких словах голосний звук [ó ], Що позначається на письмі літерою е. помилково підміняють ударним голосним [е # 61449;], і навпаки. Це відбувається внаслідок того, що в книгах, як правило, замість букви е використовується буква е. Необхідно запам'ятати слова, в яких під наголосом вимовляється звук [ó ] Або [е # 61449; ], Причому в деяких словах можливі обидва варіанти (*):
амеба, безнадійний, білястий *, бляклий *, сплескував *, ожеледь, гравер, жолоб, жовчний *, жовч *, жердинки, жорно, шишкар, короткошерсті, маневр *, маневрений *, найманець, нікчемний, однойменний, осетер, вістря, платоспроможний , полёгшій, різноплемінних, смётка
афéра, доп. белéсий *, доп. блéклий *, битиé, всплéсківать *, ГолольéДіца, Гренадаéр, дебéлий, доп. жéлчний *, доп. жовч *, житиé, забруéдшій, іноплемéний, лéска, доп. манéвр *, доп. манéВренна *, картографéний, можжевéльнік, недоумстваéний, опéка, осéдлий, отцвéтшій, пéкло, привéдшій, сажéний, совремéний, хребéт
В окремих випадках літери е і е використовуються для розрізнення слів за змістом: минулий рік - минулий кров'ю; кричить як навіжений - наказ, оголошений вчора; хресний хід - хрещений батько.
3. Розглянемо особливості вимови приголосних звуків.
1. В кінці слів на місці парних дзвінких приголосних вимовляються відповідні глухі: рік - го [т], газ - га [з] і т.п. Якщо в кінці слова два дзвінких приголосних, то вони оглушаются обидва: вереск - ви [ск], пóезд - пóе [ст].
Вимова звука [х] в кінці слова замість [к] не є літературним, наприклад: сні [х], пóро [х]. Виняток становить слово «Бог», яке вимовляється зі звуком [х] на кінці: бо [х]. Але в формах непрямих відмінків цього слова вимовляється [г]: бó [Г] а.
У деяких вигуках буква г вимовляється як фрикативний (щілинний) звук [# 947; ]: Агá - а [# 947; ]á, огó - про [# 947; ]ó, Гоп - [# 947; ] Оп, гóГосподи - [# 947; ] óГосподи.
2. Дзвінкі приголосні оглушаются перед глухими в середині слова і на стику слів: лóжка - лó [Ш] ка, прóБКА - прó [П] ка, сніг пáдає - сні [к-п] áдає, з тіáтра - і [з-т] еáтра, між куляáми - ме [ш-ш] арáми.
3. На місці глухих приголосних перед дзвінкими (крім [в], [р], [л], [м], [н]) в середині слова і на стику слів вимовляються відповідні дзвінкі: здати - [з] дати, ОТБРóсить - про [д] брóсить, вокзáл - у [г] зáл, з Борúсом - [з-б] орúсом.
4. Тверді приголосні перед м'якими можуть пом'якшуватися. Пом'якшення залежить від того, які це приголосні і перед якими м'якими приголосними вони знаходяться, а також від того, в якій частині слова знаходяться поєднання приголосних. Втрата цього пом'якшення - живий процес в сучасній літературній мові, що викликає численні коливання.
Зубні приголосні [з], [з] і [н] перед м'якими зубними [т '], [д'], [з '], [н'] всередині кореня, на стику кореня і суфікса або в кінці приставок і співзвучних з ними прийменників зазвичай пом'якшуються: [з'д '] есь, ка [з'н'] ь, пé [Н'с '] ия, ра [з'н'] yoс, і [З'-д ']éреву. Згідний [н] вимовляється м'яко також перед [ч] і [ш]: доó [Н'ч] ик, жé [Н'щ] ина.
Перед м'яким зубним [л '] можливі два варіанти вимови: [зл'] ить - [з'л '] ить. пó [Сл '] е - пó [С'л '] е, [з-л']éта - [с'-л ']éта. Обов'язкове пом'якшення рекомендується в словах: é [С'л '] і, вó [З'л '] е.
Двояке вимова спостерігається в поєднаннях зубних приголосних з м'якими губними: [зв '] ерь - [з'в'] ерь, [дв '] ерь - [д'в'] ерь, чé [Тв '] ерть - чé [Т'в '] ерть, [св'] ет - [с'в '] ет, [сп']úнка - [с'п ']úнка. В даний час спостерігається тенденція до вимови в таких випадках твердих приголосних. Згодні [т], [д] на кінці приставок перед м'якими губними, а також приголосний [р] перед м'якими зубними і губними, як правило, вимовляються твердо: по [дб ']úл, про [тм ']éрил, пó [Рт '] іт, ко [рз'] зúна.
В іменників, що закінчуються на-ізм. приголосний [з] вимовляється твердо в будь-яких відмінках: при капіталú [Зм] е.
М'який звук [к '] не впливає на вимову твердого звуку [з] в слові сосиски.
5. На стику частин слова, а також причини чи наступного слова поєднання приголосних сш і зш вимовляються як довгий твердий [шш], а поєднання сж і зж - як довгий [жж]: нижчий - ні [шш] ий. вищий - ви [шш] ий, приїжджий - прие [жж], розтиснути - [жж], сжаріть - [жж], з жиру - [жж]. Однак останнім часом намітилася тенденція до вимови цих поєднань відповідно до написанням: ра [сш] розумéться, і [з-ж]úзни.
Сполучення зж і жж всередині кореня вимовляються як довгий м'який [ж'ж ']: їжджу - е [ж'ж'] у, пізніше - по [ж'ж '] е, віжки - у [ж'ж'] і, дріжджі - дро [ж'ж '] і .. Однак у зв'язку з тенденцією до твердого вимови багатьох сполучень приголосних все частіше зустрічається відповідне написання вимова твердого [жж]: по [жж] е, дро [жж] і.
6. Сполучення рах. зч і ЖЧ всередині кореня, а також на стику кореня і суфікса вимовляються як [ш'ш ']: щастя - [ш'ш'] Астье, рахунок - [ш'ш '] ет, прикажчик - Пріка [ш'ш' ] ик, приклад - обра [ш'ш '] ик, перебіжчик - перебив [ш'ш'] ик, чоловік - му [ш'ш '] ина.
7. Поєднання рах на стику приставки і кореня, а також на стику прийменника і слова вимовляються як [ш ь ч]: ісчéрпать - і [ш ь ч] ерпать, ісчертúть - і [ш ь ч] ертіть, незліченний - бе [ш ь ч] Ісленьев, з чаєм - [ш ь ч] аем, з Чеховим - [ш ь ч] еховим.
8. Поєднання сщ на стику приставки і кореня, а також зх на стику прийменника і слова вимовляються як [ш'ш ']: розщепити - ра [ш'ш'] епіть, з щуки - і [ш'ш '] укі.
9. Сполучення тч, ДЧ вимовляються як подвійний [ч], тобто [Ч] з довгим затвором або призвуком [т] на початку артикуляції, що позначається як [т ч]: доповідач - доп [т ч] ик, льотчик - ле [т ч] ик.
10. Сполучення тц, дц, а також тс і тьс в глаголахс поворотної часткою -ся вимовляються як подвійний [ц], тобто [Ц] з довгим затвором або призвуком [т] на початку артикуляції, що позначається як [т ц]: золотце - золо [т ц] е двадцять - два [т ц] ать. подцветка - по [т ц] гілка, вчиться - вчи [т ц] я. кататися - ката [т ц] я.
11. Сполучення дс, тс після голосного перед приголосним на стику кореня і суфікса вимовляються як [ц з]: місто- ської - горо [ц з] кой, світський - све [ц з] кий.
12. Подвійні приголосні вимовляються як довгий звук зазвичай в тому випадку, коли наголос падає на попередній склад: грýППОС - грý [Пп] а, мáсса - мá [Сс] а, програмáм- ма - програмá [Мм] а. Якщо ж наголос падає на наступний склад, то подвійні приголосні вимовляються як один звук: аккóрд - а [к]óрд, грамáтика - гра [м]áтика.