"ЯК НА СПИНІ верблюдів З'ЯВИВСЯ ГОРБ"
Переклад Е. М. Чистякової-ВЕР
Дуже цікава ось ця наша друга казка; в ній розповідається, як на спині у верблюда з'явився великий горб.
На самому початку, коли земля була зовсім нова і тварини тільки-тільки почали працювати на людину, жив та був верблюд. Він оселився в самій середині величезної виючого пустелі, тому що не хотів працювати; крім того, він і сам любив ревіти. Їв він там стебла сухих трав, терен, гілки тамариску, молочай, різні колючі кущі і нічого не робив. Коли хто-небудь з ним розмовляв, він відповідав: "ГРБ"; тільки "ГРБ", і більше нічого.
У понеділок вранці до нього прийшла кінь; на її спині лежало сідло, а в роті у неї були вудила, і вона йому сказала:
- Слухай, верблюд, підемо, побігай, як всі ми, коні.
- ГРБ, - відповів верблюд; кінь пішла і сказала про це людині.
Ось до верблюду прийшла собака; вона принесла в зубах палицю і сказала:
- Послухай, верблюд, ходімо зі мною; шукай різні речі і носи їх, як ми, решта.
- ГРБ, - пирхнув верблюд; собака втекла і розповіла все людині.
Тепер до верблюду прийшов бик; на його шиї лежало ярмо, і він сказав:
- Слухай, верблюд, підемо і почни орати, як ми, решта.
- ГРБ, - сказав верблюд; бик пішов і розповів все людині.
У цей день ввечері чоловік покликав до себе кінь, собаку і бика і, коли вони прийшли, сказав їм:
- Бідні ви троє, мені дуже шкода вас; але верблюд, який говорить тільки "ГРБ", не може працювати; якби він міг що-небудь робити, він був би тут; тому я залишу його в спокої; ви ж повинні працювати в два рази більше, щоб замінити його.
Троє дуже розсердилися; вони зібрали раду на самому краю пустелі; скоро до них підійшов ледачий верблюд; він пожував стебло молочаю, посміявся над ними, потім сказав "ГРБ" і знову пішов.
В цей самий час з'явився джин, який завідує всіма пустелями; він їхав на катівшемся хмарі пилу. (Все джини завжди подорожують таким чином, тому що вони чарівники.) Побачивши трьох, він зупинився, щоб поговорити з ними.
- Джинн, начальник всіх пустель, - сказала кінь, - скажи, невже справедливо, щоб одна істота нічого не робило, коли весь світ такий новий і молодий?
- Звичайно, немає, - сказав джин.
- Фюіть, - свиснув джин, - клянусь всім золотом Аравії, це тварина - мій верблюд. Ну а що він сказав тобі?
- Він сказав "ГРБ", - відповіла собака, - і він не хоче носити важких предметів.
- А верблюд сказав ще що-небудь?
- Ні, тільки "ГРБ", і не хоче орати, - вставив своє зауваження бик.
- Дуже добре, - промовив джин. - Він твердить "ГРБ"? Добре ж, я йому задам славний "ГРБ", тільки почекайте трохи.
Джинн огорнув себе пилом, покотив далі по степу і скоро побачив верблюда. Верблюд рівно нічого не робив і тільки дивився на своє відображення в калюжі води.
Сказавши це, джин уперся підборіддям в кулак і став подумки говорити чарівні слова.
- ГРБ, - пирхнув верблюд.
А верблюд знову сказав "ГРБ", але як тільки він закрив свій рот, як побачив, що його спина, якою він пишався, стала надуватися; вона роздувалася все більше і більше, і на ній, нарешті, утворився великий горб.
На цій картинці намальований джин, чарівник; він почав чаклувати, і після цього чаклунства на спині верблюда з'явився горб. Спочатку джин провів по повітрю пальцем біса, і вона стала твердою; потім він зробив хмара, потім яйце; яйце і хмара ти побачиш на зображенні в самому низу. Зараз же з'явилася чарівна гарбуз, яка перетворилася на величезне біле полум'я. Ось тоді-то джин взяв свій чарівний віяло, став їм роздмухувати полум'я і роздмухував його до тих пір, поки воно не перетворилося в чарівний багаття. Чари джина було хороше і добре, хоча через нього у верблюда з'явився на спині горб; але ж верблюд отримав горб тільки тому, що був дуже ледачий. Цей джин доглядав за всіма пустелями; він був один з наймиліших джинів, а тому ні за що не зробив би нічого по-справжньому недоброго.
Це варто джин, який завідує всіма пустелями; він чаклує своїм чарівним віялом. Верблюд жує гілку акації; він тільки що зайвий раз сказав "ГРБ" (джин попередив його, що не потрібно повторювати це слово занадто часто), і ось з'являється горб. Довга смуга, яка, бачиш, схожий на рушник і піднімається з чогось на кшталт цибулини, - чарівне полум'я; на його вигині лежить горб. Горб відмінно вміститься на плоскій спині верблюда. Сам верблюд до того старанно милується своїм чудовим чином, який відбивається у воді, що не помічає того, що відбувається.
Нижче великий картинки - маленька. На ній намальований молодий світ. Ти бачиш два димлячих вулкана; кілька інших гір; кілька каменів; озеро і чорний острів, а також звивисту річку; ще всяку всячину і, нарешті, ноїв ковчег. Я не міг намалювати всіх пустель, якими завідував джин, тому намалював тільки одну, зате це - сама пустельна пустеля.
- Бачиш, що у тебе на спині? - запитав його джин. - Цей горб сіл на твою спину, тому що з понеділка, тобто з того самого дня, в який почалася спільна робота, ти нічого не робив. Тепер тобі доведеться працювати.
- Хіба я можу працювати з таким горбом на спині? - запитав верблюд.
- Це зроблено тобі в покарання, - сказав джин, - і все тому, що ти пролентяйнічал три дні. Тепер ти отримав можливість працювати по три дні поспіль без будь-якої їжі; тебе буде годувати цей горб. І будь ласка, ніколи не говори, що я нічого для тебе не зробив. Іди з пустелі; вирушай до тих трьом і веди себе добре. Іди ж.
І верблюд піднявся і пішов до трьом, несучи на своїй спині свій власний горб. З тих пір і до нинішнього дня верблюд його носить. Верблюд працює, багато працює, але все не може надолужити тих трьох днів, які він пролентяйнічал на самому початку світу, і до сих пір не навчився ввічливості.
Див. Також Джозеф Редьярд Кіплінг (Rudyard Kipling) - Проза (розповіді, поеми, романи.):
ЯК НОСОРОГ ОТРИМАВ СВОЮ ШКІРУ
Переклад Л. Б. Хавкіної. На безлюдному острові, біля берегів Червоного мор.
ЯК З'ЯВИЛИСЯ броненосця
Переклад Е. М. Чистякової-ВЕР Тепер, моя улюблена, я розповім тобі про те.