Як багато нам відкриттів дивних
готує просвіти дух
І досвід син помилок важких
І геній парадоксів друг.
В Алма-Атинській вищому загальновійськовому командному училищі ім. Маршала Радянського Союзу Конєва І.С. яке я з відзнакою закінчив у 1979 році, в "кінно - механізованої групи полковника Лухнова" (третьому батальйоні курсантів *) крім напруженого освоєння основної навчальної програми (понад сорок предметів), постійно йшла "боротьба за рекорди".
Мій особистий, ніким не перевершений, рекорд з розбирання та збирання 14,5 мм великокаліберного кулемета Владімірова масою 52 кг склав 52 секунди (Сам я тоді важив 58 кілограмів), мій друг Тиничпек Еренчіев розбирав і збирав свій автомат за 6 секунд, протигаз одягав за 1,5 секунди, був у нас в батальйоні і рекорд по "підйому переворотом" на перекладині - 465 разів без перерви.
Як не прийдеш в училищної бібліотеки, в читальному залі яблуку ніде впасти - все читають.
Хто Єфремова, хто Стругацьких.
А ще був у нашій шостий роті хор в складі всієї роти.
Та так хвацько, що навіть в концертному залі "Цілинний" концерт давали, після нас Роза Римбаева виступала.
Родзинкою нашої програми було виконання казахських народних пісень квартетом, очолюваним командиром роти Абаем Булюкпаевічем Тасбулатовим, який ще й на комуз грав, виконував соло Чотбаев Абдигул, нині генерал.
Випуск 1979 року народження, практично повністю пройшов Афганістан і інші "гарячі точки".
Багатьох з моїх товаришів уже немає в живих.
Примітка:
* Командир нашого батальйону Юрій Іванович Лухнов, був в душі лихим кавалеристом, свою службу він починав в Кушке командиром вьючно-транспортної роти гірничо-стрілецького полку, тому за ним закріпилася репутація "лошаднікі". Коней в той час в армії вже не було. Зате курсанти бігали як коні. На першому і другому курсах кроси на 1-3 км були майже кожен день, по неділях був крос на 6 км зі зброєю або лижний крос на 10-15 км взимку.