Дуалістична (президентська) республіка
Ця форма правління дещо нагадує дуалістичну монархію, тим більше що вперше створювалася в США за її приклад (Великобританія в той час була багато в чому дуалістичної монархією), однак має досить суттєві відмінності від неї.
Перш за все тут найбільш послідовно проведений принцип поділу влади, а взаємини між гілками влади будуються на базі принципу так званих стримувань і противаг (checks and balancies). Розглянемо, у чому це проявляється.
І законодавча, і виконавча влада в президентській республіці отримують свій мандат безпосередньо від народу. Главою виконавчої влади є обраний народом президент, який поєднує ці функції з функціями глави держави. Уряду як колегіального органу зазвичай немає, міністри кожен окремо підпорядковані президенту.
Судді, як і вищі посадові особи виконавчої влади, призначаються президентом за згодою верхньої палати парламенту, яка при цьому виходить не з політичного обличчя кандидатів, а з їх компетентності та моральних якостей. Міністрів та інших призначених ним посадових осіб виконавчої влади президент може зміщувати самостійно: не можна змушувати його працювати з тими, з ким він працювати не може і не бажає.
Головна ознака цієї форми правління - відсутність відповідальності виконавчої влади перед парламентом за проведену політику. Парламент не може зміщати її посадових осіб, якщо вони не порушили закон. Для своєї діяльності вони не потребують політичній довірі парламенту. Тому в президентських республіках ми нерідко спостерігаємо ситуацію, що характеризується тим, що президент належить до однієї партії, а більшість у парламенті має інша.
Проте вони змушені співпрацювати, бо жодна з гілок влади не може конституційним шляхом усунути іншу (зміщення парламентом посадових осіб виконавчої та судової влади шляхом так званого імпічменту може мати місце лише, якщо з боку цих осіб допущені серйозні правопорушення).
Заборони і противаги проявляються, зокрема, в тому, що президент може гальмувати законодавчу діяльність парламенту, накладаючи на прийняті ним закони відкладене (суспенсивное) вето, для подолання якого потрібна кваліфікована більшість голосів в обох палатах парламенту.
У свою чергу, як ми бачили, верхня палата парламенту може перешкодити призначенню президентом посадових осіб, а крім того, ратифікує (і може відмовити в цьому) укладені президентом міжнародні договори. Судова влада контролює конституційність актів і парламенту, і президента, забезпечуючи тим самим дотримання правопорядку як законодавчої, так і виконавчої владою.
Державний режим при цій формі правління - тільки дуалістичний. Залежно від обставин значення і роль конкретного парламенту або президента можуть бути сильнішим чи слабшим, але якості державного режиму це не змінює. Правда, в разі, коли партія президента має більшість і в парламенті, державний режим наближається до системи кабінету, проте все ж з ним не збігається.
Президентські республіки поширені в Латинській Америці. Ця форма правління зустрічається також в деяких країнах Азії і Африки. Правда, часом в цих країнах влада глави держави на ділі виходить за конституційні рамки, і, зокрема, латиноамериканські президентські республіки характеризувалися дослідниками як суперпрезидентские. В останні 15 - 20 років, однак, ситуація в багатьох з цих країн стала змінюватися і наближатися до конституційного еталону.
Споживання пам'яті: 0.5 Мб