1) Налити в дві пробірки по 1 мл 2н. розчину соляної кислоти. Підібрати два невеликих однакових шматочка цинку і кинути в пробірки з кислотою. Коли встановиться рівномірної виділення водню, в одну пробірку долити 1 мл насиченого розчину ацетату натрію, а в іншу 1 мл води (для збереження однакового обсягу).
Пояснити зменшення швидкості реакції в першій пробірці. Додатком яких речовин можна знизити концентрацію іонів водню?
2) В дві пробірки долити по 6 крапель 2н. розчину гідроксиду натрію. В першу пробірку внести половину шпателя хлориду амонію і добре перемішати. Потім в обидві пробірки додати по 1-2 краплі розчину хлориду магнію.
Чому в першій пробірці не відбувається утворення осаду?
Додатком яких речовин, можна знизити концентрацію гідроксид-іонів?
Досвід 10. Йонні реакції.
1) В одну пробірку взяти 2 краплі розчину CH3 COONa, в іншу - стільки ж розчину NH4 Cl. В першу пробірку додати 2-3 краплі розчину соляної кислоти, в другу 2-3 краплі розчину лугу. Випробувати на запах обидві пробірки. Написати молекулярні та іонні рівняння реакції.
2) Помістити в дві пробірки по 3 краплі розчинів: в одну - сульфату міді, в іншу - сульфату нікелю. Потім в кожну з пробірок додати по 2-3 краплі сульфіду натрію.
Написати молекулярні та іонні рівняння реакцій.
Лекція 8. Іонний добуток води.
Концентрація водневих іонів в розбавлених водних розчинах, що зустрічаються на практиці, зазвичай виражається малими числами. Поетів-тому для зручності прийнято користуватися показате-лем ступеня, узятим зі зворотним знаком, позначивши цю величину символом рН. рН - це величина, що характеризує концентрацію водневих іонів і чисельно рівна негативному десятковому логарифму ee:
Користуючись цим співвідношенням, можна обчислити величину рН за відомою концентрацією водневих іонів і знайти величину [Н +] якщо відомо рН.
Буферними розчинами або сумішами називаються суміші слабкої кислоти і її солі (або слабкої основи і його солі), що володіють властивістю протидіяти зміні рН при додаванні кислоти або лугу. Тому дуже важливо підтримувати сталість величини рН, яке обумовлено наявністю буферних систем в рослинних, тваринних організмах і в грунтах.
Механізм підтримки рН на одному рівні за допомогою буферного розчину можна пояснити наступним чином. Наприклад, ацетатна буферна система складається з СН3 СООН і СН3 СООNa. В результаті повної дисоціації солі в розчині знаходиться велика кількість аніонів СН3 СОО, які практично повністю пригнічують дисоціацію слабкої кислоти.
Якщо до такого розчину додати сильну кислоту, то іони водню будуть з'єднуватися з аніонами з утворенням недіссоціірованних молекул СН3 СООН (слабкої кислоти) і реакція середовища не зміниться.
СН3 СООNa + НС1 = NaС1 + СН3 СООН
Якщо до розчину додати серйозна причина, то гідроксид-іони будуть взаємодіяти з іонами водню, що містяться в розчині в невеликій кількості.
Додається луг замінюється еквівалентною кількістю солі, яка впливає на реакцію середовища в меншій мірі, ніж NaОН. Освіта невеликої кількості води також не впливає на реакцію середовища. Пішли на реакцію з ОН - іони водню поповнюються за рахунок зміщення рівноваги реакції дисоціації СН3 СООН вправо.
Здатність буферних розчинів протидіяти різкої зміни рН при додаванні до них кислоти або лугу є обмеженою. Буферна суміш підтримує рН постійним тільки за умови, що кількість додаються до розчину сильної кислоти або лугу не перевищує певної величини. Межа, в якому проявляється буферне дію, називається буферною ємністю
В- буферна ємність,
С- концентрація сильної кислоти або підстави,
рН0 -водородний показник до додавання сильної кислоти або підстави, рН1 - водневий показник після додавання сильної кислоти або підстави.
Розраховують величину рН буферних сумішей по рівняннях
1.Об'ясніть, чому рН буферного розчину при додаванні невеликих кількостей кислоти або лугу залишається постійним?
3. Що таке буферна ємність?