Російська гра з італійськими коренями
Лото - нескладна, але дуже цікава і захоплива гра. З'явившись в Італії в 18 столітті, воно швидко поширилося по світу і отримало заслужену популярність в Росії.
Якщо ваш малюк вже почав проявляти інтерес до чисел - спробуйте зіграти з ним в лото. Він отримає не тільки задоволення, але і потужний поштовх для розвитку пам'яті, уважності, кмітливості і реакції.
Правила гри в Лото
Грають від двох гравців з ведучим, хоча роль ведучого може виконувати один з гравців. Ми будемо розглядати тут не азартні варіанти гри на гроші, а звичайну гру «без інтересу».
Для гри потрібно спеціальний набір, який включає в себе:
- 24 картки з написаними на них числами.
- Мішечок з діжками, пронумерованими числами від 1 до 90.
- Фішки ( «закривашка») для закриття дублів.
Ведучий гарненько перемішує мішечок з діжками та починає по черзі витягати барила, називаючи ( «виклікая») номера, написані на них. Ведучий і гравці не повинні підглядати в мішечок, намагаючись визначити наступне число. Гравці уважно стежать за номерами і якщо таке число є у них на картках, забирають бочонок собі, ставлячи його ( «закриваючи») на відповідні числа. Якщо число виявлено у двох і більше гравців, вони закривають свої числа спеціальними фішками.
Буває кілька варіантів гри. Один з них - коротке лото. У цьому випадку кожен гравець беруть собі на початку гри по одній картці. Переможцем стає той, хто перший закриє один з рядів чисел на своїй картці ( «Квартира!»)
У простому лото кожен гравець беруть собі по три картки. А побдітелем стає той, хто першим закриє всі числа на своїй картці. Як і в короткому лото, гравець, який закриває один ряд, говорить «Квартира!». Але це не означає виграш, а всього лише сигнал іншим гравцям.
Для того, щоб гра в лото більше зацікавила вашої дитини, багатьом числам були придумані жартівливі назви ( «Заводілкі»). Ці числа ведучий може називати тільки за назвами або й за номерами і за назвами.