Дисидентський рух (слово «дисидент» можна перекласти як «незгідний», «інакомислячий») в Радянському Союзі начи-налось з нечисленних підпільних гуртків, зазвичай мо-лодёжних. Вони стали зароджуватися відразу після Великої набряклий-жавної війни, в 40-і рр. Новий поштовх руху надали XX з'їзд КПРС і засудження на ньому «культу особи Сталіна».
За формою, а часто і по основних ідей, підпільні круж-ки зазвичай наслідували партії більшовиків. «Все 50-е і 60-е го-ди, - писав дисидент Сміла Буковський, - немов гриби, ви-Растан організації, спілки, групи і навіть партії самих раз-особистих відтінків. Зустрічав я партії з двох чоловік, з п'яти, з дванадцяти. Найменша партія, яку я зустрічав, перебуваючи-ла з однієї людини на прізвище Федоров і називалася ПВН, що означає Пряма Влада Народу ».
Дисидент Григорій Померанц згадував: «У 1949 р на Ма-лій Луб'янці я сидів в одній камері з повторнік, колишніми
революціонерами: вони вижили в таборах і повернулися до своїх родин. Моїми сусідами стали есери, три анархіста, один даш-нак і один сіоніст. Минуле революції стулялося з її настою-щим. Поруч з живими есерами сидів Володя Гершуні, внучатий племінник Григорія Гершуні, який створював есерівську партію. Майбутній дисидент почав з таємної організації молоді. Ре-бята склали листівку, з якої Володя повідомив мені одну фразу: "Радянський уряд скомпрометував себе в гла-зах всіх простих людей" ».
З підпілля починали багато дисиденти - наприклад, гені-ра Петро Григоренко. Тоді здавалося, що в Радянському Союзі воз-можности діяти відкрито просто немає. Однак з середини 60-х рр. дисидентський рух «вийшло на світло», стало відкритому-тим, гласним. Після цього у багатьох дисидентів виникло стій-кое упередження до підпілля. Його висловив П. Григоренка в на-званні своєї книги: «У підпіллі можна зустріти тільки щурів».
Однак «підпільні» дисиденти коли зникали до самої «пе-ребудови». У 1981 р в Москві, наприклад, відбувся суд над чле-нами нелегального гуртка єврокомуністів, які випускали
жур-нал «Варіанти» (в цей гурток входили Андрій Шилков, Михайло Рівкін і ін.).
ЧИТАННЯ біля пам'ятника Маяковському
Закликає до правди і бунту,
Який не хоче більше служити,
Рові ваші чорні пута,
Виткані з брехні.
Про небо! Не знаю, що роблю.
Мені б караючий ніж!
Бачиш, як хтось на біле
Виплеснув чорну брехня!