Основні форми діяльності. Діяльність парламенту і його палат проходить в різноманітних формах: спільні і роздільні засідання палат, засідання їх постійних комітетів і комісій, діяльність депутатів на місцях та ін. В переважній більшості країн діяльність парламенту носить сесійний характер. Сесія - це той період часу, протягом якого парламент і його палати проводять пленарні засідання, працюють постійні комітети і ко-місії і приймаються відповідні рішення. Сесії можуть бути черговими (простими), терміни яких можуть визначатися в кон-статиці чи іншому законі (наприклад, весняна і осіння сесії), і спеціальними, позачерговими (екстраординарними), скликаються за потребою. Засідання палат парламенту зазвичай проходять раз-но, а спільні їх засідання проводяться рідко (наприклад, при виборах президента, заслуховування щорічних послань глави дер-жави і деяких інших випадках). Пленарні засідання парламенту (палат) поділяються також на організаційні (установчі) і звичайні. Перші, на відміну від других, проводяться відразу після парла-ментських виборів і мають своїм головним завданням конституювання парламенту (палати), тобто організувати його роботу, перш за все через брати своє керівництво, а іноді і робочі і інші органи. Скликати сесії можуть і глави держав, і керівництво парламенту або його палат. Позачергові сесії можуть скликатися і за пропозицією пра-вительства і певних груп депутатів. Проміжки часу між сесіями використовуються для парламентських канікул і для про-ведення роботи депутатів в їх виборчих округах, для вивчення законопроектів та інших документів, підготовки до парламентських слухань, засідань комітетів та комісій і ін. В окремих стра-нах (наприклад, у Словаччині, Македонії) парламент працює не на сесійному, а на постійній основі. У ФРН, Австрії парламенти (па-лати) скликаються його керівництвом або керівництвом палат у міру необхідності.
У деяких країнах (Італії, Іспанії, Греції) вони за певних умов можуть навіть приймати окремі закони меншою значимості замість палат. Поряд з постійними, створюються по потребі і тимчасові комітети або комісії (спеціальні, слідчі, ревізійні, погоджувальні, редакційні та ін.).
Демократичне конституційне право. З кінця 80-х рр. в.
З прийняттям нової Конституції починається широке оновлення всіх інститутів конституційного права Росії. По суті, формується конституційне право.
www.bibliotekar.ru/istoriya-gosudarstva-i-prava/51.htm
Разом з тим, сама Історія вітчизняного держави і права готує студентів до вивчення таких спеціальних дисциплін як Конституційне право РФ.
www.bibliotekar.ru/istoriya-gosudarstva-i-prava/
функція закріплення прав і свобод людини і громадянина (конституційне право), функція визначення діянь, визнаних злочинами, і встановлення.
www.bibliotekar.ru/teoria-gosudarstva-i-prava-1/32.htm
Конституційне право кожного на сприятливе навколишнього природ среду- одне з фундаментальних і всеохоплюючих суб'єктивних прав людини і громадянина.
bibliotekar.ru/ecologicheskoe-pravo-3/33.htm
Характеристика системи права. Приватне і публічне право. Основна.
Наприклад, в англійському праві розрізняються загальне право і право справедливості. держави в цілому (конституційне право. кримінальну, процесуальне.
www.bibliotekar.ru/teoria-gosudarstva-i-prava-1/67.htm
Багато французьких правознавці вважали, що політична наука є не більше ніж конституційне право. Тому у Франції широке поширення отримав.
www.bibliotekar.ru/istoria-politicheskih-i-pravovyh-ucheniy-1/156.htm
Право - ядро і нормативна основа. Правова система. Поняття і.
Конституційне право. Це перша і провідна галузь, яка визначається як сукупність юридичних норм і інститутів, що опосередковують-ших найбільш важливі.
www.bibliotekar.ru/teoria-gosudarstva-i-prava-1/68.htm
Провідною галуззю права є державне, або конституційне. право. Воно включає правові норми і інститути, що регулюють устрій держави.
bibliotekar.ru/hozyaystvennoe-pravo/8.htm