При застосуванні дієти без солі, діуретиків та абдомінального парацентезу у хворих цирр-зом печінки може розвинутися гіпонатріємія. При цьому з'являються апатія, головний біль, нудота, артеріальна гіпотензія. Діагноз підтверджує-ся при виявленні в сироватці крові низький рівень натрію і підвищення концентрації сечі-провини. Такий стан може поєднуватися з надвоє-гающих печінкової комою.
Гострий алкогольний ексцес [19] представляє осо-бенно складну діагностичну проблему, так як може поєднуватися з печінкової енцефалопатією (див. Розділ 20). Багато синдроми, властиві алкого-лізм, можуть бути обумовлені портосистемной ен-цефалопатіей. Алкогольний делірій (dellirium tremens) відрізняється від печінкової енцефалопатії тривалим руховим збудженням, по-щення активністю вегетативної нервової сис-теми, безсонням, страхітливими галюцинація-ми і дрібнішим і швидким тремором. У хворих відзначаються гіперемія обличчя, ажитація, поверхност Цінні та формальні відповіді на питання. Тремор, ис-Чезано під час відпочинку, стає грубим і нерегулярним в періоди активності. Часто наблю-даються виражена анорексія, нерідко сопровож-дающаяся позивами на блювоту і блювотою.
Портосистемна енцефалопатія у хворих ал-коголізмом має ті ж характерні ознаки, що і у решти хворих, однак у них рідко спостерігаються м'язова ригідність, гіперрефлек-ся, клонус стоп через супутнього перифери-чеського невриту. У диференціальному діагнозі використовуються дані ЕЕГ і динаміка клінічес-ких ознак при застосуванні безбілкової дие-ти, лактулози і неоміцину.
Енцефалопатія Верніке часто спостерігається при важкій недостатності харчування і алкоголізм.
Гепатолентикулярна дегенерація (хвороба Віль-сона) зустрічається у молодих хворих. Захворювання часто носить сімейний характер. При цій патолого-гии немає коливання вираженості симптомів, бо-леї характерні хореоатетоїдні гіперкінези, ніж «грюкання» тремор, навколо рогівки визначаються-ється кільце Кайзера- Флейшера і, як правило, можна виявити порушення метаболізму міді.
Латентно протікають функціональні психо-зи -Депресія або параноя - часто виявляють-ся на тлі насувається печінкової коми. Ха-рактер розвинулися психічних розладів за-висить від попередніх особливостей особистості і пов'язаний з посиленням її характерних рис. Вира-боргованості серйозних порушень психіки у таких хворих часто призводить до їх госпіталізації в пси-хіатріческую лікарню. Хронічні псіхічес-кі розлади можуть бути не пов'язані з порушен-ням функції печінки у хворих з діагностується-ванним печінковим захворюванням. Для того щоб довести наявність хронічної печінкової Енці-фалопатіі, проводять діагностичні досліджень-ня: флебографию або КТ з внутрішньовенним введе-ням рентгеноконтрастного речовини, що дозволяють виявити виражене колатеральне кровообраще-ня. Корисною може виявитися оцінка клінічес-ких симптомів і змін ЕЕГ при збільшенні або зменшенні кількості білка в їжі.
Прогноз печінкової енцефалопатії залежить від вираженості печінково-клітинною недостатньо-сти. У хворих з відносно збереженою функ-цією печінки, але з інтенсивним колатеральним кровообігом в поєднанні з підвищеним со-триманням азотистих сполук в кишечнику прогноз краще, а у хворих на гострий гепатит - гірше. При цирозі печінки прогноз погіршується при наявності асциту, жовтяниці і низького рівня Сивоя-роточного альбуміну - основних показників пе-чёночной недостатності. Якщо лікування починаючи-ється рано, на стадії прекоми, ймовірність успіху підвищується. Прогноз поліпшується, якщо вдається усунути фактори, що сприяють розвитку печінкової енцефалопатії: інфекцію, передоз-ження сечогінних засобів або кровотеча.
Внаслідок нестабільності клінічного тече-ня енцефалопатії важко оцінити успіх терапії. Роль нових методів лікування може бути визна-лена тільки після застосування їх у великого чис-ла хворих в контрольованих дослідженнях. Хо-роший ефект лікування у хворих з хронічною енцефалопатією (тісно пов'язаної з портокаваль-ними анастомозами) необхідно розглядати окремо від результатів, які спостерігаються у хворих з гострою печінковою недостатністю, при кото-рій випадки одужання рідкісні.
У літніх хворих можуть бути додаткових-ні розлади, пов'язані з судинними забо-Леваном головного мозку. У дітей з обструкцією-їй ворітної вени і портокавального анастомо-зами не розвиваються порушення інтелекту або психічної діяльності [2].