Афективні розлади не є специфічною ознакою МДП - вони можуть виникати при самих різних психозах (органіч-ських, екзогенних, психогенних, ендогенних). Це визначає важко-сті, що виникають при проведенні диференціальної діагностики. Напади манії іноді плутають з тиреотоксикозом, при якому звичайні-но виявляють тремор, екзофтальм, пітливість, діарею і мишеч-ву слабкість. Атипові манії можуть спостерігатися також при шізо-Френ і шізоаффектівних психозах, значно рідше вони викликані будь-якої органічної причиною (наприклад, інтоксикацією амфе-Таміно, кокаїном, циметидином, кортикостероїдами, ціклоспорі- нами, тетурамом, галюциногенами і ін.). Депресія може спостерігати-ся практично при всіх психічних захворюваннях. Нерідко вона служить одним з проявів соматичної патології.
Непсіхіатріческого причини депресії:
• хронічні деструктивні захворювання легень, пече-ні, нирок;
• злоякісні пухлини (особливо рак підшлункова-ної залози);
• ендокринні захворювання (гіпофункція щитовидної залози, надниркових залоз, паращитовидних залоз);
• інфекційні захворювання (пневмонія, мононук ^ ео3 '
• системні колагенози (системний червоний вовчак.
• неврологічні захворювання (епілепсія, розсіяний склероз, паркінсонізм, інсульт, травми голови);
• нестача харчування, гіповітаміноз;
• лікарські засоби (резерпін, хлорпромазин,
11. пропранолол, стероїди, протизаплідні
• абстинентний синдром у хворих, що зловживають алкоголем, кокаїном, фенаміном, коноплями і ін.
Диференціальна діагностика з шизофренією і шізоаффектів- # 9632; ч психозами в першу чергу виникає через відсутність характерних чувань особистості при МДП. При цьому слід враховувати, що при (рентної шизофренії зміни особистості також можуть бути Кени м'яко (особливо після перших нападів захворювання), ими особливостями МДП є свого роду цілісність тики і внутрішня взаємозв'язок між усіма проявами оза. Для шизофренії, навпаки, характерна внутрішня протидії с-. Так, маніакальні епізоди при шизофренії можуть вклю- окремі елементи психічного автоматизму, марення воздей- супроводжуватися кататоническими симптомами і затьмаренням ания (онейрологічні кататонія). Часто ман я при шизофренії НЕ овождается підвищенням продуктивності. Хворі бувають говор- придуркуватих, хвалькуваті, але не ініціативні. Атипові депрес- при шизофренії можуть також супроводжуватися псевдогаллюціна-. ми, маренням переслідування, впливу. У структурі таких Рессо переважають не сум, а байдужість і безвольність .
ЙВ вітчизняної психіатрії традиційно прийнято відрізняти від П такі захворювання, як инволюционная меланхолія і реактивна ссія.
Хоча виділення цих нозологічних одиниць продовжує аться спірним, з практичної точки зору важливо враховувати, Дані нозологические одиниці суттєво відрізняються від МДП 1 ^ рогнозу (більш сприятливий при реактивної депресії і менш приємний при инволюционной меланхолії). У МКБ-10 дані Іанта захворювання спеціально не виділяються.
Інволюційна меланхолія (инволюционная депресія) починається Яєчних випадках у віці 45-55 років. Відмінною рисою психо- ЯйЛяются переважання тривожного збудження. Нерідко Возника маячні ідеї, часто відзначається нігілістичний іпохондріче- ® марення (синдром Котара), можливі істеріформние реакції ЙЧітаніе, плач, крик, настирливість). На відміну від МДП стан ьних значною мірою залежить від навколишньої ситуації. Поме-щення хворого в незнайому обстановку (госпіталізація) лріводі загострення захворювання, зростання розгубленості і збудження. до
Природа даного психозу неясна. Його виникнення не пов'язане спадковістю або конституціональної схильність ^ Часто початку психозу передує психотравма або важке сомати чеський захворювання. Припускають наявність органічного поражени ЦНС (в першу чергу мова йде про церебральному атеросклерозі). це свідчать стійкість захворювання по відношенню до лікарського лікування, тривалий безреміссіонное перебіг і своє-подібний дефект психіки, що виявляється після стихання гостроти депресії (зниження активності, зменшення емоційної відгук-чивости, астенія).
У МКБ-10 Інволюційний меланхолію відносять до варіантів рекуррентного депресивного розладу [РЗЗ].
Реактивна депресія розвивається за законами психогенних заболе-ваний (див. Розділ 22). Її виникнення і клінічні прояви тісно пов'язані з важкою психічною травмою, обумовленої ситуа-цією емоційної втрати (смертю близької людини, розлученням або розривом з партнером, звільненням, комерційним крахом, переїздом на нове місце проживання і т. Д.). Глибина реактивної депресії може бути різною, проте соматичні компоненти депресії і двига-кові загальмованість виражені зазвичай дещо слабше, ніж при МДП, добові коливання настрою не характерні. Можливо воз-нення психогенних галюцинацій (хворий чує голос помер-шого, його кроки). Одужання пов'язано з поступовою дезактуалізаіі- їй психотравми. Тривалість депресії різна (зазвичай не більше 2-3 міс). Повторні сезонні напади хвороби не характерні.
У МКБ-10 реактивну депресію не виділяють як окрему нозо-логічну форму, а розглядають як одноразовий депресивний напад [Р32].