Близькою до РОЕ за значенням для діагнозу ревматизму є ді-феніламіновая реакція. Вона відображає, подібно РОЕ, перш за все ексудативну форму ревматизму. ДФА найбільше підвищена в найгострішій фазі ревматичного нападу - в перші 10-15 днів. Динаміка її відображає в значній мірі розвиток змін в тканинах. При легких, неускладнених формах відхилення від норми зникають не пізніше 30-45 днів від початку нападу. При більш важких і затяжних формах реакція утримується досить довго високою, відображаючи в певних межах коливання еволюції процесу. Між різко знижується динамічної кривої ДФА при моноциклических атаках і утримувати довго високими цифрами при затяжному перебігу розташовується ряд проміжних типів динамічних кривих, що відображають до певної міри різноманіття еволюції ревматизму.
ДФС-реакція може бути позитивною при різних запальних змінах в організмі. В цьому відношенні вона в значній мірі дублює РОЕ. За ступенем познтіваціі ДФА-реакції, по динаміці і характеру її кривої можна диференціювати ревматизм від різних, близьких до його клінічній картині, захворювань і, зокрема, від тонзилітів, вогнищевих інфекцій, колагенозів та ін. Вона володіє деякими особливостями і відмінностями в порівнянні з РОЕ, що дає їй відомі переваги, які слід враховувати при застосуванні цих двох цінних реакцій.
1. На ДФА-реакцію в значній мірі впливають деякі додаткові моменти. Різні інтеркурентних захворювання (катари верхніх дихальних шляхів, афтозні інфекції, вірусні інфекції та ін.), А також осередкові інфекції у дітей, хворих на ревматизм, можуть підвищити ДФА-реакцію в більш високого ступеня в порівнянні з РОЕ і утримати її більш тривалий час поза межами норми. Різке підвищення ДФА-реакції відзначається і при появі скороминуче висипів (еритема-папулезних, іноді геморагічного і інфільтративного характеру), локалізованих переважно на нижніх кінцівках по сусідству з суглобами і супроводжуваних арт-ралгіямй (Коларов і Каракаш).
Подібні зміни спостерігаються і при нетривалих мікро-гематурія в ході ревматичної хвороби.
Такі «епізоди» в клінічному розвитку зазвичай не відображаються на загальному стані хворого. Значна частина лабораторних показників (РОЕ, картина крові, протеінограмма) найчастіше залишаються в пределле норми або злегка підвищені. ДФС-реакція проте, на відміну від інших, нерідко виявляє раптові підвищення, слідом за якими через 1-2 дні з'являються висипання пли гематурія. Отже, ДФА-реакція відгукується більш чутливо, ніж РОЕ, на зміни в організмі хворого ревматизмом дитини, викликані різними збудниками, а також і на що з'являються нападами, хоча і обмежені, васкуліти. Ця різниця між РОЕ і ДФС-реакцією можна використовувати для диференціювання змін в організмі в результаті ревматичного процесу від змін, викликаних осередкової інфекцією. Іноді, коли в наявності головним чином вогнищева інфекція, ДФА-реакція стає сильно позитивної при нормальній або злегка прискореної РОЕ.
2. ДФА-реакція, на відміну від РОЕ, не змінюється при застійних явищах в серцево-судинній системі. Це цінний показник у випадках з серцево-судинною недостатністю, де вона відображає наявність, ступінь і хід активного ревматичного процесу. Дисоціацію РОЕ і ДФС-реакції можна ізпользовать і при оцінці стану хворого в зазначених випадках.
3. Порівняно швидка нормалізація РОЕ під впливом лікування гормонами не супроводжується настільки швидким зниженням ДФА-реакції. Отже, вона більш реально відображає зворотний розвиток ревматичного процесу при такому вигляді лікування.
4. Зазвичай ДФА-реакція приходить до норми пізніше, ніж РОЕ, внаслідок чого створюється можливість більш тривало спостерігати за ходом ревматичного процесу, включаючи і його інволюцію.
У внепріступном періоді ДФА-реакція залишається в межах норми. При інтеркурентних захворюваннях вона відхиляється від норми, але на короткий термін часу. Коли під внепріступном періоді, при наявності нормальної або незначно прискореної РОЕ, ДФА-реакція утримується тривалий час високою, то в таких випадках, не дивлячись на відсутність клінічних даних, слід припускати початок ревматичного процесу і приймати відповідні заходи.
За клінічним значенням до ДФС-реакції близькі інші реакції, що грунтуються на зміні в білковозв'язаного вуглеводах (мукопротеин-тирозин-тест, проба на сіалова кислоту, білково-пов'язані гексози і ін.). З огляду на те, що проведення цих реакцій пов'язано зі значними труднощами, вони не знайшли широкого застосування в практиці.