Діагностика ВІЛ. Виявлення ВІЛ. Як визначити наявність ВІЛ?
Основу діагностики ВІЛ становить виявлення вірус-специфічних AT і Аг вірусу ВІЛ на різних стадіях ВІЛ-інфекції.
AT до Аг вич gp41, gpl20 і gp24 виявляють починаючи з періоду сероконверсії, стадії первинних проявів і протягом усіх наступних стадій.
Aг gp41 і gpl20 вич виявляють в стадії первинних проявів і в стадії пізньої ВІЛ-інфекції.
Основні діагностичні методи вич - ІФА і імуноблот.
ІФА - основний метод діагностики ВІЛ. Він дозволяє виявити вірусні Аг і AT до них. Пошук AT менш кращий для ранньої діагностики ВІЛ. так як у 95% інфікованих AT з'являються лише через 2-5 міс.
Вестернблот- (іммуноблот-) тест вич застосовують для підтвердження факту ВІЛ-інфекції. Метод дозволяє виявити специфічні AT в сироватці і є тільки підтверджує тестом.
Результати розглядають як позитивні після виявлення AT до р24, р31, а також до gp41 або до gp120.
Альтернативні підходи до ранньої діагностики ВІЛ-інфекції. Методи, що виявляють AT, практично неприйнятні для діагностики ВІЛ-інфекції у новонароджених, так як материнські IgG можуть бути присутніми в сироватці крові дитини до 1 року і більше.
Альтернативні діагностичні підходи вич включають виділення вірусу in vitro та виявлення генетичного матеріалу збудника за допомогою ПЛР; результати позитивні у 35-55% інфікованих новонароджених у віці менше 1 тижня та у 90-100% дітей у віці 3-6 міс.
Інформативно виявлення специфічних IgA в плазмі і сечі. У заражених ВІЛ дітей достовірний зростання титрів AT зазначають після 3 міс життя. У деяких випадках позитивні результати у неінфікованих новонароджених обумовлені транс плацентарний транспортом деякої частини материнського IgA.
На противагу цьому, плід може in utero реагувати з розчинними ВІЛ-Аг. проникаючими через плаценту.