Види державного кредиту
Виділяють наступні види державного кредиту:
- внутрішній, коли держава займає кошти у підприємств і населення своєї держави;
- зовнішній, коли держава займає кошти на міжнародному рівні.
По праву емісії розрізняють державні позики і місцеві позики.
Державні позики ініціюються центральними органами управління, випускаються і розміщуються на фінансовому ринку Національним банком. Надходження від їх розміщення спрямовуються до Державного бюджету. Місцеві позики здійснюються місцевими органами самоврядування і акумульовані кошти спрямовуються до місцевих бюджетів.
За методом визначення доходу розрізняють наступні види державних позик: з твердим доходом (у вигляді фіксованого відсотка); з плаваючим доходом (розмір відсотка встановлюється в залежності від суми позики, термінів погашення).
За характером погашення заборгованості виділяють два види державних позик: 1) з одноразовою виплатою, 2) з виплатою частинами.
При погашенні частинами може бути використано три варіанти:
- погашається рівними частинами протягом кількох років;
- погашається наростаючими сумами;
- погашається зменшуються сумами.
Державні зовнішні позики можуть надаватися як у грошовій, так і в товарній формах. Грошові позики здійснюються у валюті: держави-кредитора; держави-позичальника; третьої держави.
Залежно від терміну погашення заборгованості виділяють короткострокові (до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років) і довгострокові (більше 5 років) позики.
Залежно від зобов'язання держави в погашенні боргу розрізняють позики з правом і без права довгострокового погашення. Право на довгострокове погашення дає можливість враховувати ситуацію, що склалася на фінансовому ринку держави.
Міжнародний державний кредит - сукупність відносин, в яких держава виступає на світовому фінансовому ринку, як позичальником, так і кредитором. Дані відносини набувають форму державних зовнішніх позик. Вони здійснюються на тих же умовах, що і внутрішні, тобто на умовах повернення, терміновості і платності. Їх надання або погашення відбувається за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Суми отриманих зовнішніх позик з нарахованими відсотками по ним включаються в державний борг держави.
Під державним боргом розуміють суму заборгованості держави усім свої кредиторам.
Державний борг можна оцінити на підставі наступних показників:
- борг на душу населення - свідчить про те, яка сума державного боргу припадає на кожного громадянина держави;
- співвідношення між державним боргом та індивідуальними доходами громадян - визначається як частина загального невиплаченого боргу, який припадає на кожні 1000 грошових одиниць індивідуального доходу. Цей показник дає можливість визначити, наскільки обтяжливий обов'язок для населення держави;
- співвідношення державного боргу і ВВП, яке залежить від: темпів зростання реального ВВП; рівня реальної процентної ставки, яка впливає на величину виплат по боргу; обсягів бюджетного дефіциту.
Перераховані показники окремо не дають повного уявлення про державний борг, тому їх необхідно використовувати в комплексі.
Зменшення відносної заборгованості можливе за умови, якщо темпи зростання реального ВВП будуть вищі, ніж темпи збільшення реальної процентної ставки.
Обслуговування державного боргу - це сукупність заходів держави з розміщення державних цінних паперів, виплати відсотків, погашення боргових зобов'язань, визначенням умов і порядку випуску нових державних цінних паперів.
Обслуговування державного боргу здійснюється Міністерством фінансів України через банківську систему. Для його фінансування урядом України в рамках Державного бюджету створюється фонд обслуговування державного внутрішнього і зовнішнього боргу.
Управління державним боргом здійснюється за допомогою таких методів:
- обмін по регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик;
Конверсія державного боргу - зміна прибутковості позик. Даний метод здійснюється в разі зміни ситуації на фінансовому ринку або погіршення фінансового стану держави, якщо вона не може виплачувати передбачений дохід.
Консолідація - передача зобов'язань за раніше випущеними позиками на новий з метою продовження терміну позики. Даний метод проводиться в формі обміну облігацій попередньої позики на нові облігації.
Уніфікація позик полягає в тому, що кілька позик об'єднуються в один з метою спрощення управління державним боргом. Уніфікація може проводитись як окремо, так і в поєднанні з консолідацією.
Обмін по регресивним співвідношенням облігацій попередніх позик є скасування державою своїх зобов'язань. Даний метод для держави є вкрай небажаним.
Відстрочка погашення позик означає перенесення термінів виплати заборгованості. При цьому на період перенесення строків погашення боргу виплата доходів також припиняється.
Реструктуризація - використання в комплексі повністю або частково зазначених вище методів.
Анулювання (скасування) державного боргу передбачає повну відмову держави від своєї заборгованості.
Економічними наслідками державного боргу є:
- перерозподіл національного доходу на користь власників облігацій та інших державних цінних паперів, оскільки погашення боргу здійснюється за допомогою бюджетного фонду держави, який формується за рахунок участі всього працездатного населення і суб'єктів господарювання;
- скорочення споживання населенням держави, тому що грошові кошти, вкладені в державні цінні папери, вже не будуть використовуватися в найближчим часом на покупку споживчих товарів;
- збільшення податків на обслуговування державного боргу, який негативно впливає на ділову та економічну активність.