Державне регулювання фінансового ринку є однією з найважливіших задач держави. Грамотний контроль фінансових ринків забезпечує успішний розвиток і функціонування економіки країни.
Існує дві моделі регулювання фінансового ринку: перша передбачає домінування державних органів і лише невелика частина повноважень передається об'єднанням професійних учасників ринку - саморегульованим організаціям. Друга навпаки, передбачає передачу основних функцій саморегульованим організаціям, а держава залишає за собою право контролю і можливість втрутитися в будь-який момент.
Агентство здійснювало основні контрольно-наглядові функції регулятора фінансового ринку, тоді як НБК більшою мірою зосередився на інфляційне таргетування, забезпеченні макроекономічної стабільності і регулювання грошово-кредитного ринку.
В цілому, фінансова система Казахстану перманентно реформується відповідно до вимог ринку в пошуках досконалої моделі.
При НБК були створені Комітет з контролю і нагляду фінансового ринку та фінансових організацій, а також Комітет з регулювання діяльності регіонального фінансового центру міста Алмати.
Незважаючи на передачу функцій двох Агентств НБК, основні цілі державного регулювання як зазначено в Законі про державне регулювання і нагляд фінансового ринку та фінансових організацій, залишаються незмінними:
- забезпечення фінансової стабільності фінансового ринку і фінансових організацій та підтримання довіри до фінансової системи в цілому;
- забезпечення належного рівня захисту інтересів споживачів фінансових послуг;
- створення рівноправних умов для діяльності фінансових організацій, спрямованих на підтримку добросовісної конкуренції на фінансовому ринку.
Принципами державного регулювання є:
- ефективне використання ресурсів та інструментів регулювання;
- прозорість діяльності фінансових організацій і фінансового нагляду;
- стимулювання управління фінансових організацій, заснованого на оцінці ризиків;
- комплексність заходів щодо забезпечення захисту інтересів споживачів фінансових послуг шляхом підтримки розвитку нових фінансових інструментів і послуг, а також впровадження сучасних технологій на фінансовому ринку;
- відповідальність органів фінансової організації.
Завданнями державного регулювання є:
- встановлення стандартів діяльності фінансових організацій, створення стимулів для поліпшення корпоративного управління фінансових організацій;
- моніторинг фінансового ринку і фінансових організацій з метою збереження стійкості фінансової системи;
- зосередження ресурсів нагляду на областях фінансового ринку, найближчих до ризиків, з метою підтримки фінансової стабільності;
- стимулювання впровадження сучасних технологій, забезпечення повноти і доступності інформації для споживачів про діяльність фінансових організацій та надаваних ними фінансові послуги. (1)
Як показав поточна світова фінансова криза, в світі немає ідеальної системи державного регулювання фінансового ринку. До певного періоду, нинішня світова фінансова система розвивалася стабільно, і багато країн просто копіювали вже відпрацьований у розвинених країнах механізм регулювання фінансового ринку, не заглиблюючись в питання вдосконалення методів регулювання. Успішно пройшовши першу фазу рецесії, Казахстан задався питанням, як буде виглядати казахстанська фінансова система після кризи, що і підштовхнуло до об'єднання двох регуляторів.
Немає однозначної відповіді на питання про те, чи правильним було об'єднання двох інститутів. Іноді, при гарній координації це об'єднання не потрібно, але при складній ситуації у фінансовому секторі, це необхідно. Досвід, набутий під час кризи, дозволяє зробити певні висновки.
До об'єднання, в країні діяла англійська модель регулювання, в якій функції нагляду і головного банку розділені. У тому кроці не було необхідності, оскільки фінансова система Казахстану порівняно невелика. У той же час, до поділу АФН і НБК у останнього був ряд афілійованих компаній, які не можна було одночасно наглядати і регулювати. Це і стало головним приводом до виділення другого регулятора.
Недоцільним є об'єднання також тому, що оптимізація системи фінансового нагляду може привести, з одного боку, до зниження ефективності нагляду в цілому, так як в рамках спеціалізованої організації-регулятора можливе створення більш гнучкого механізму нагляду. З іншого ж боку, злиття АФН і Національного банку виллється в конфлікт інтересів, що виникає при проведенні наглядових заходів. Наприклад, деякі фінансові організації, які є «дочками» Національного банку і повинні контролюватися державою на загальних підставах (наприклад, ГНПФ), будуть підконтрольні після злиття свого основного власника.
Іншим питанням є взаємодія Національного банку і АФН з питань макро-пруденційного регулювання і забезпечення стабільності фінансової системи. Зокрема, в рамках прийнятої Концепції розвитку фінансової системи в посткризовому періоді значна увага приділена саме цьому питанню. Очевидно, що при ухваленні рішення про об'єднання Національного банку, АФН і АРД РФЦА взяв гору саме питання макропруден-ціального регулювання і забезпечення стабільності. Необхідно врахувати і те, що багато експертів пов'язували банківська криза в країні саме з недоглядом з зони уваги АФН реальної ситуації з зовнішніми запозиченнями банків.
Питання перегляду методів та механізмів регулювання фінансового сектора стали особливо актуальними в умовах кризи. Зараз уряди практично всіх країн світу приділяють цьому найпильнішу увагу. Суть зводиться не тільки до посилення контролю за діяльністю банків, а й до перегляду діяльності рейтингових агентств, всіх регуляторів фінансової системи - як офіційних, так і неофіційних. Швидше за все, будуть прийняті жорсткі заходи регулювання руху фінансових потоків, щоб не допустити надування чергових фінансових бульбашок.
З метою підвищення фінансової стійкості світової банківської і в цілому, фінансової системи, перш за все, за рахунок збільшення банківських ліквідних резервів і поліпшення їх якості, Базельський комітет з банківського нагляду схвалив глобальну реформу світового банківського сектора під назвою «Базель -3» (2).
Для залучення коштів фонд буде випускати облігації, які будуть розміщуватися серед пенсійних фондів, банків, а також скупатися Національним банком (3).
Заходи, що вживаються регулюючими фінансовий сектор органами і урядом, спрямовані на формування стійкої фінансової системи і пошуку шляхів для виходу з кризи.
Пріоритетним завданням Національного банку протягом 20 років є контроль над інфляцією, підтримання макроекономічної стабільності. Ймовірно, ці завдання потрібно переглянути, оскільки вони застаріли. Вважаю, що основною метою регулятора сьогодні має бути створення умов для забезпечення економічного зростання. Реформа регуляторів актуальна, але не організаційна - потрібна корекція методів регулювання фінансового сектора, і більш того, необхідна нова світова фінансова архітектура.