У проекті Н. Муравйова клас. обмеженість виражена набагато сильніше, ніж в "Рус. правді". За проектом М. Муравйова (к-рий в "Союзі благоденства" був республіканцем, але до моменту виникнення Сівши. Т-ва зайняв більш праві позиції), майбутня Росія повинна була стати конституц. монархією при одночасному федеративний устрій. Принцип федерації, близький за типом до США, був майже позбавлений у Муравйова нац. моменту - територіальний в ньому переважав. Росія ділилася на 15 федеративних одиниць - "держав" (областей). Кріпосне право беззастережно скасовувалося. Стану знищувалися. Встановлювалося рівність всіх громадян перед законом, рівний для всіх суд. Однак агр. реформа М. Муравйова була класово обмеженою. За останнім варіантом "Конституції" селяни отримували тільки садибну землю і по 2 дес. орної землі на двір, інша земля залишалася власністю поміщиків або гос-ва (казенні землі). Політичне життя. пристрій федерації вводило двопалатну систему (своєрідний місцевий парламент) в кожну "державу". Верхньою палатою в "державі" була Державна дума, нижня - палата виборних депутатів "держави". Федерацію в цілому об'єднувало Нар. віче - двопалатний парламент. Його верхня палата називалася Верховної думою, а нижня - Палатою нар. представників. Нар. віче належала законодавчої. влада. Вибори в усі представить, установи були, як правило, обумовлені високим майна. цензом. Виконає. влада належала імператору - верховному чиновникові Росс. гос-ва, що одержував велику платню. Законодат. влади імператор не мав, проте мав право "суспенсивного вето", т. е. міг на певний термін затримати прийняття закону і повернути його в парламент для вторинного обговорення, однак зовсім відхилити закон не міг. "Конституція" М. Муравйова, як і "Рус. Правда" Пестеля, оголошувала осн. общегражд. свободи - слова, друку, зборів, віросповідання, пересування тощо.
В останні роки діяльності таємного Сівши. т-ва в ньому більш різко позначилася боротьба внутр. течій. Знову посилився респ. течія, представлена набрав в 1823 в-во відомим поетом К. Ф. Рилєєв, а також Оболенским, бр. Бестужевимі (Миколою, Олександром, Михайлом) і рядом ін. Членів. Саме на цю респ. групу впала вся тяжкість підготовки повстання в Петербурзі.
Пд. і Сівши. т-ва перебували в безперервному спілкуванні, обговорювали свої розбіжності. На петербурзькій. нараді 1824 Пестель доповів основи "Рус. правди". Дебати свідчили про зіткнення різних принципів і про наполегливі пошуки виходу з розбіжностей. На 1826 намічений був з'їзд Сівши. і Пд. об-в Д. на к-ром передбачалося виробити загальні конституц. основи. Однак ситуація в країні ситуація змусила Д. виступити раніше наміченого терміну. В обстановці підготовки до відкритого революційного. виступу Пд. т-во Д. об'єдналося з Про-вом об'єднаних слов'ян. Т-во це в первісній своїй формі виникло ще в 1818 і, пройшовши ряд перетворень, поставило своєю кінцевою метою знищення кріпосного права і самодержавства, створення потужної демократичної. слав. федерації в складі Росії, Польщі, Богемії, Моравії, Угорщини (угорців члени т-ва вважали слов'янами), Трансільванії, Сербії, Молдавії, Валахії, Далмації і Кроации. Члени слав. т-ва були прихильниками нар. революцій. "Слов'яни" прийняли програму південців і влилися в Пд. т-во, сформувавши в його складі особливу "слов'янську" управу, відрізнялася сильним бойовим духом.
План революц. перевороту, детально розроблений на засіданнях Д. у квартирі Рилєєва, припускав перешкодити присяги, підняти співчуваючі Д. війська, привести їх на Сенатську площу і силою зброї (якщо не допоможуть переговори) не допустити Сенат і Держрада принести присягу новому імператору. Депутація від Д. повинна була змусити сенаторів (в разі необхідності воєн. Силою) підписати революц. маніфест до рус. народу. У маніфесті оголошувалося повалення пр-ва, скасовувалося кріпосне право, знищувалася рекрутчини, оголошувалися гражд. свободи і скликалися Заснує. збори, до-рої остаточно вирішило б питання про конституцію і форму правління в Росії. Диктатором майбутнього повстання був обраний кн. С. Трубецькой, досвідчений військовий, учасник війни 1812, добре відомий гвардії.
Серед Д. було чимало істориків: Микита Муравйов, А. Корнілович, Н. Бестужев, П. Муханов і ін. Н. Муравйов очолив сміливий суперечка Д. з Н. M. Карамзіним, висунувши проти положення останнього про те, що історія народу " належить царю ", принципово інше:" історія народу належить народу ". Корнілович - один з видатних дослідників іст. першоджерел, його роботи, переважно. присвячені 17-18 ст. зокрема добі Петра I, розглядали нову і в той час малодосліджених тематику. Н. Бестужев поклав початок вивченню історії рос. флоту, заснувавши її на ретельному вивченні архівного документ. матеріалу ( "Досвід історії Російського флоту", перше повне вид. 1961). В. Штейнгель залишив велику роботу по хронології - "Досвід повного дослідження почав і правил хронологічного і месяцесловной числення старого і нового стилю» (1819) і "Записки, щодо складання і самого походу Санкт-Петербурзького ополчення проти ворогів батьківщини в 1812 і 1813 роках" (1814-15).
Географіч. роботи ряду Д. пов'язані з актуальною, малодослідженою тематикою їх часу та є оригінальними в науч. відношенні. Ряд робіт Д. Завалішина присвячений Америці, Канаді, історії морських зносин. Г. батенька залишив роботи про Сибір. Н. Чижов - учасник полярної експедиції під начальством Ф. П. Літке, залишив опис Нової Землі. К. Торсон в складі експедиції Р. P. Беллінсгаузена в 1819-21 здійснив кругосвітнє плавання і брав участь у відкритті Антарктиди.
Д. залишили ряд значить. робіт по воєн. справі і воєн. історії, відстоюючи в них принципи суворівської школи і розробляючи далі свою систему будівництва озброєння. сил в гос-ве (І. Г. Бурцев, "Думки про теорію воєн. знань", П. І. Пестель, "Короткий міркування про склад військ", "Записки про штабах", "Записка про маневрах"). Н. Муравйов читав воєн. фахівцям Курс вищої тактики і стратегії. Д. брали участь в керівництві "Воен. Журналом". Залишили свій слід Д. і у філософській науці, завжди відчуваючи живий інтерес до проблем світогляду і пізнання світу. Послідовниками материалистич. філософії були В. Раєвський, А. Барятинський, І. Якушкін, М. Крюков та ін. Якушкин залишив філос. трактат "Що таке життя". П. Борисов захищав точку зору, що і нині відбувається в космосі утворення нових світів. Д. відстоювали ідею пізнаваності світу і безперервності руху. Чудово атеістічен. творчість А. Барятинського, який залишив велику віршований твір "Про бога".
Д. були пристрасними просвітителями. Вони боролися за передові ідеї в педагогіці, постійно пропагуючи ідею про те, що освіта повинна стати надбанням народу. Вони відстоювали передові, антісхоластіч. методи навчання, пристосовані до дитячої психології. Ще до повстання Д. взяли активну участь в поширенні шкіл для народу по ланкастерской системі навчання (В. Кюхельбекер, В. Раєвський і ін.), К-раю переслідувала мети масового навчання. Просвітить. діяльність Д. зіграла велику роль в Сибіру (школа І. Якушкіна в Ялуторовске і ін.). Внесок Д. в передову рус. культуру ще недостатньо вивчений. Поза сумнівами його значущість. Необхідне подальше вивчення впливу ідей Д. на рус. науч. і мистецтв. літературу.
М. В. Нечкина. Москва.
С. С. Вовк. Ленінград.
С. С. Вовк. Ленінград.
Радянська історична енциклопедія. - М. Радянська енциклопедія. Під ред. Е. М. Жукова. 1973-1982.