Цитомегаловірусний ретиніт є запальним захворюванням очної сітківки.
Як правило, захворювання вражає тих людей, у яких занадто ослаблена імунна система, в основному це ті, у яких:
- СНІД
- Пацієнти після пересадки внутрішніх органів
- Хворі після хіміотерапії
- Приймають препарати, які пригнічують роботу імунної системи.
Збудником захворювання є цитомегаловірус. Ретиніт може виникнути без будь-яких провісників і симптомів. Пацієнти скаржаться на погіршення зору, що з'явилися сліпі плями, мушки перед очима і іскри. Утруднити постановку діагнозу може наявність ознак, не характерних для рітініта, а саме біль в очах, сльозотеча, печіння. У свою чергу можуть мати місце такі симптоми як підвищення температури тіла і зниження ваги. При неправильній постановці діагнозу, враховуючи симптоми, людина без тривалого лікування може зовсім втратити зір і осліпнути. Цитомегаловірусний ретиніт є одним з важких захворювань, яке призводить до незворотних змін в сітківці ока.
Клінічні ознаки і діагностика
Як правило, діагноз ретиніт поставити досить складно, в основному висновок і висновок роблять на основі гістологічних досліджень. При діагностиці, в передній очної камері відзначається наявність преципітатів, а в склоподібному тілі з'являється клітинна суспензія. Утворюються інфільтрати світлого кольору, за своєю консистенцією вони нагадують м'який ексудат. Далі виникають вогнища з множинними крововиливами і набряклість, починає розвиватися деформація епітелію. Також захворювання може прогресувати на тлі грибкової інфекції, токсоплазмозу і наявністю зовнішнього некрозу.
Дослідження очного дна
Правильно поставити діагноз можна лише при дослідженні очного дна, при наявності всіх перерахованих змін про захворювання може судити тільки добре розбирається фахівець. Якщо лікар не може у постановці діагнозу, пацієнту необхідно призначити лікування із застосуванням валганцикловіру і направити в більш спеціалізовану клініку для уточнення і постановки діагнозу. При серологічних дослідженнях крові відзначаються характерні зміни. У зв'язку з тим, що дане захворювання відзначається у хворих з ВІЛ-інфекцією, необхідно врахувати те, що лікування може виявитися неефективним, так як відбувається постійне придушення імунної системи і може статися рецидив. Зміни в сітківці відбуваються у хворих на ВІЛ-інфекцією на тлі високої вірусного навантаження. Необхідно враховувати, що у пацієнтів без ВІЛ-інфекції, ретиніт протікає без вогнищ крововиливів, а також захворювання не вражає відразу обидва ока. Величезну допомогу в постановці діагнозу і діагностиці грають дослідження ПЛР, в крові визначають наявність специфічного Фосфопротеіни.
Лікування та наслідки
Лікування пацієнтів з ЦМВ ретинітом проводять із застосуванням противірусних препаратів. Відновлення імунітету може призвести до запального процесу в склоподібному тілі. Призначають глюкокортикоїди всередину і у вигляді очної мазі. Лікування починають негайно після остаточного постанови діагнозу. Необхідним є щотижневий огляд очного дна, не рідше двох разів на тиждень. Перший етап лікування триває близько 3-х тижнів, на цьому етапі відбувається рубцювання вогнищ інфекції.
Після рубцювання починається підтримуюча терапія, яка включає в себе застосування ганцикловіру, дексаметазону і фоскарнет натрію. Важливим моментом терапії є введення в склоподібне тіло імпланта, який містить в собі ганцикловир, поступово препарат вивільняється і тим самим збільшує ефект від лікування. Лікування продовжують до зникнення симптомів.
Прогноз захворювання не надто сприятливий, так як при скасуванні противірусних препаратів і підтримуючої терапії може наступити загострення. Несвоєчасне лікування може призвести до таких наслідків як:
- Відшарування сітківки
- Сліпота повна або часткова
- Зниження лейкоцитів від застосовуваних препаратів
- Ниркова недостатність, як ускладнення після лікування