Хронічне захворювання, в основі якого лежить глибока необоротна структурна перебудова печінки з рубцевим сморщиванием і поступовим зниженням її функції. Цироз печінки може розвинутися після тривалого і масивного зловживання алкоголем, після епідемічного гепатиту з результатом в хронічний гепатит, а також внаслідок порушень аутоімунного характеру (що призводять до цирозу через хронічний активний гепатит), холангіту, обструкції жовчних проток. Рідше до цирозу призводять тривала серцева (правошлуночкова) недостатність-точність, гемохроматоз, паразитарні захворювання печінки.
4. Клінічна картина. Хвороба може тривало протікати малосимптомно. У частини хворих відзначається тяжкість в правому підребер'ї, збільшення печінки - ущільненої, з нерівною поверхнею, загостреним краєм. Ранніми є зазвичай так звані малі печінкові ознаки - судинні "зірочки", павукоподібні розширення дрібних шкірних судин (більше на шкірі плечового пояса), долонна еритема. З роками, в міру розвитку хвороби, зазвичай формується портальна гіпертензія з характерними клінічними проявами - асцитом, збільшенням селезінки (зазвичай з явищами гиперспленизма - лейкоцітепеніей, тромбоцитопенією), посиленням венозного малюнка на шкірі живота. Важливим призна-ком портальної гіпертензії є варикозне розширення вен стравоходу, яке може бути встановлено при гастроскопії (менш чітко - при рентгенологічному дослідженні). Наростає гипопротеинемия, анемія, збільшується ШОЕ, можуть бути підвищені білірубін крові, активність трансаміназ, що може свідчити про активний процес ( "активний цироз"); протромбин крові знижується, іноді знаходять маркери вірусної інфекції. У частини хворих виражені свербіж шкіри, жовтяниця, значно підвищений рівень білірубіну і холестерину крові (ознаки холестазу). Хворі поступово слабшають, худнуть до виснаження. Результатом хвороби є печінкова недостатність. Можливі ускладнення - кровотечі з варикозно расшире нних вен стравоходу (зазвичай у вигляді кривавої блювоти, можуть бути смертельними), рак печінки, інфекції, перитоніт, тромбоз портальної вени; ускладнення різко прискорилися-ють розвиток печінкової недостатності.
5. Діагноз. Ультразвукове і радіоізотопне дослідження печінки, комп'ютерна томографія підтверджують збільшення органу, неоднорідність його структури, збільшення селезінки. Найбільш доказові для діагнозу і оцінки активності дані лапароскопії і біопсії печінки.
6. Лікування. У період малосимптомного перебігу хвороби найважливіше значення мають щадний режим, виключення алкоголю і інших гепатотропних отрут, обережне ставлення до всякого лікарського лікування, виключення великих навантажень. Багато ліків - седативні, аміназин, морфін та інші наркотики, метіонін, навіть діуретики - можуть погіршити перебіг хвороби. У раціоні важливо нормальна кількість білка. При розвитку портальної гіпертензії обмежують сіль, обережно використовують діуретики в малих дозах, бета-адреноблокатор. При ознаках активності процесу, кровотечі і підозрі на інші ускладнення хворі підлягають госпіталізації. Запропоновано хірургічні методи лікування: штучне склерозування варикозних розширених вен (зменшує ймовірність місцевого кровотечі), портокавального шунтування (зменшує ступінь портальної гіпертензії ціною погіршення кровопостачання мозку), видалення селезінки (зменшує цитопения).
г кисловодск пансіонат профспілковий / гінекологічне відділення в єсентуки / де купити путівку в санаторій москва в єсентуки / гостьові будинки Желєзноводськ / де краще лікують варикоз в П'ятигорську
ВІДПОЧИНОК ТА ЛІКУВАННЯ В САНАТОРІЯХ - ПРОФІЛАКТИКА ЗАХВОРЮВАНЬ