Не далі як вчора я зустрічалася зі служить французького банку, що веде мої рахунки (вона ж «радниця» - conseillere bancaire). І після закінчення обговорення всіх намічених на цю зустріч питань діалог плавно перетік в обговорення переваг життя в різних країнах. І, так як справа відбувалася на Лазурному березі, заговорили ми і про життя в Каннах.
Люди в Каннах ...
Моя радниця констатувала, що за останні роки тут відчутно зросла кількість злих, агресивно налаштованих або просто втомилися і байдужих людей. Хоча особисто мені (можливо, після Білорусі) здалося, що в Каннах панує атмосфера привітності, гостинності, тотальної ввічливості і перманентних посмішок.
Але це після контрасту між нашими країнами можна говорити про те, що в Каннах все зовні привітні і безтурботні. Насправді, як я вже згадувала. Канни (як і Сан-Тропе, Ніцца, Монако) - це місце відпочинку багатих людей, а місцеві ж, в більшості своїй, повинні цих багатих обслуговувати і створювати їм чудові умови для витрат.
Але що відбувається, коли люди щодня бачать шикарні авто, прекрасні вілли і номера в готелях, величезні яхти, супердорогі бутики та іншу дольче віту з расшвиріваніем і триньканням величезних грошей? Правильно, будь офіціант або покоївка хочуть хоч на день перевтілитися в шкуру багатих відпочивальників і побути «халіфами на годину». А неможливість відчути як це - бути в епіцентрі люкса і відчувати себе господарем життя, викликають у місцевих канських жителів постійний підсвідомий стрес.
Уявіть, якщо перед людиною кожен день їсти бутерброди з ікрою, запиваючи шампанським, а йому в тарілочку накладати гречку і макарони. Це, на мій погляд, і є причиною надмірної агресії жителів фешенебельних курортів.
Місцева млявість і втома пояснюється постійною спекою і духотою.
Дратівливість викликана скупченістю людей, високою щільністю населення в літній період і постійною необхідністю стояти в чергах і пробках, ухилятися при переміщеннях пішки або за кермом.
Так, тут люди живуть біля моря, але можливостей сходити на пляж і спрофітіровать курортну млість у працюючих жителів Канн чи не більше, ніж у спеціально приїжджають туристів.
Додамо сюди тривала фінансова криза, падіння купівельної спроможності, постійне зростання податків і ми отримуємо дуже високу вибухонебезпечність населення.
Перераховані вище фактори є причиною постійної підсвідомої незадоволеності життям, а тому місцевим жителям доводиться весь час нагадувати собі і оточуючим, що «ми ж живемо в Каннах», «ми ж живемо у моря», «у нас же стільки сонця» і так далі ... (До речі, про плюси і мінуси життя на Лазурному березі я вже писала)
Зараз, коли я цю тему осмислила і вже дописую дані рядка, в голову закрадається думка про те, що треба якось акуратніше пересуватися по Каннам - не зачіпати людей плечем або руками, поступатися дорогою, побільше посміхатися, переходити дорогу лише в призначених місцях, а то хіба мало що ...))
Поділіться інформацією з друзями в соц. мережах: