Котрий рік поспіль музично стурбована частина молодого населення Росії збирає валізи і вирушає до Чорного моря, з дивною завзятістю вважаючи за краще виключно його українську частину. Начебто і курорти у нас свої є, і море не брудніше, і фрукти солодкі, але тягне меломанів на теплий кримський берег - і все тут. Адже саме там відбуваються одні з найбільших літні фестивалі, що збирають любителів різноманітної музики з усього колишнього радянського простору, під час проведення яких наша молодь методично поповнює бюджет сусідньої держави.
З недавніх пір на офіційних картах Криму з'явився новий топографічний об'єкт. На місці села Поповка, що в 40 кілометрах від Євпаторії, намалювалася жирна крапка з супроводжуючою написом: «Місце проведення молодіжного фестивалю». Так електронний фестиваль КаZантип став узаконеної частиною України.
Боротися за таку честь довелося довго. На початку 90-х років минулого століття на мисі Казантип, що недалеко від Керчі, що уподобали це місце серфери влаштували перші нічні танці. Але ще пару років тому серфери усвідомили, що народ почав їздити на музику, а не на хвилі, і, втомившись від гуркоту всю ніч ритмів, оголосили музикантам бойкот.
Але глобальний опен-ейр було вже не зупинити. Під шумок підприємливий московський чоловік українського походження Микита Маршунок заснував незалежну танцювальну Республіку Каzантип, та й проголосив себе її президентом. Довго поневірялася по кримському березі республіка, рятуючись від місцевого рекету і м'яких пропозицій уряду ділитися, поки не осіла під Євпаторією. Домовившись з представниками місцевого бізнесу та політики, орендувавши територію на 25 років і справно сплачуючи податки, Микита нарешті знайшов свою республіку тривалий притулок.
Цього року Каzантип і зовсім потрапив в струмінь. В Україні почалася помаранчева революція, і Каzантип зі своєю споконвічно помаранчевою символікою явно припав до нового двору. Вловивши місцеві і світові політичні настрої, спочатку російський фестиваль став активно перебудовуватися на українські, а отже, європейські рейки.
Над самим центральним танцполом Каzантипа вище всіх інших прапорів гордо майорить синє полотнище Євросоюзу. Танцпол «Євро» з'явився в минулому році - спеціально для іноземних гостей фестивалю. Але якщо тоді зарубіжних гостей можна було перерахувати по пальцях, то в цьому сезоні трапився справжній інтернаціональний бум. Уряд Каzантипа відкрило посольство в Європі і влаштувало фестивалю потужний промо-тур, в результаті якого в самопроголошену республіку хлинула юрба туристів, охочих екзотики.
До прийому гостей готувалися ретельно. У Поповці всього за одну зиму виросли котеджі з євроремонтом і номерами зі зручностями, в барах з'явилися англомовні співробітники, по дорозі на Каzантип нарешті запрацював обмінник.
Найбільше приїхало німців. Періодично траплялися французи, з побоюванням потягують місцевий портвейн, і іспанці, поблажливо поглядають на обгорілих сибіряків. Вели себе ситим музичною культурою європейці спокійно, а ось вихованих на кантрі американців було видно за версту: «It`s a dream!» - несамовито кричав журналіст з Нью-Йорка, бігаючи між десятьма танцполами з банкою енергетичного напою в руках.
Російські туристи їхали з іншим настроєм, а часто і з працею. Кілька років тому девізом Каzантипа були слова: «Життя без трусів!». У цьому вони виявилися пророчими. Справжній розгул злодійський злочинності на Каzантипе ніяк не пов'язувалося з його культурно-європейським настроєм. Хоча іноземці про подібну проблему навряд чи дізналися.
На більш «блатних» Морський і Нової вулицях житло коштувало від 10 доларів в день. З іноземців брали як мінімум удвічі більше. Зате тут і замки на дверях були, і сейфи, і заповзятливі господарі ночами не спали - чуйно берегли майно гостей, плавно перетікає в їхні кишені. За найскромнішими підрахунками, власник великого будинку в Поповці заробляє за сезон не менше 10 000 доларів. Поповка нині - мало не головний фінансовий центр Криму, на корінних жителів якого дивляться з чорною заздрістю. Пощастило і жителям колишнього військового містечка Мирний, до якого від Каzантипа десять хвилин ходьби. Вже зараз за страшненькі квартири в п'ятиповерхівках там просять 30 000 доларів. Перспектива закриття «наркоманского притону» викликає у місцевих бабусь жах. Якось на місцевому телебаченні готували «викриває» передачу, вибрали для інтерв'ю стареньку-аборигена. А та накинулася на кореспондента з кулаками, вигукуючи: «Не смійте ображати діточок, вони мені як рідні!».
Колись, кілька років тому, Каzантип був безкоштовним мєждусобойчиком для своїх. На початку нового століття територію фестивалю обнесли парканом і стали брати з бажаючих купуватися під музику гроші. Плата за вхід збільшувалася щороку. У цьому році на одних візах, що забезпечують багаторазовий прохід на територію Каzантипа за 49 євро з людини, фестиваль мав запрацювати кілька мільйонів доларів. А є ще спонсори, є численні бари і танцполи на території, які платять Маршунку досить велику винагороду за свою комерційну діяльність.
Зате затишне містечко виявилося по кишені іншим ділкам, і на Каzантипе відбулася історична подія - з'явився перший комерційний танцпол «Цифроград», проспонсорувати однойменною мережею салонів стільникового зв'язку. А московський танцпол «Панчо» відтіснили на найдальший край території, куди днем жоден відпочивати не заходив.
Завищені вимоги уряду призвели до того, що підприємці стали відіграватися на народі. Ціни в барах - на рівні хорошого московського нічного клубу. Проносити алкоголь з собою строго заборонено, тому попит на дорогу продукцію є. Та й проносити що б там не було на територію її споконвічним мешканцям тепер стало не в чому. Зі старовинним символом Каzантипа - жовтим чемоданом, що дає право безкоштовного проходу на територію фестивалю, - приїхали одиниці. Жорсткий ценз на відтінок, розмір і навіть вид куточків валізи показав: Микита не має наміру втрачати ні копійки.
Втомившись від досить прохолодного ставлення, одноманітною музики і необгрунтованою дорожнечі, жителі Каzантипа щосили освоювали нові види відпочинку. Благо околиці Євпаторії дозволяли.
Електронна музика спочатку була нічний, грала в прокурених задушливих клубах, зомбувала мізки монотонним ритмом і завжди вважалася у старшого покоління нездорової. Недарма довгі роки поспіль за КаZантип тяглася слава наркоманского кубла. Вираз «їду відпочивати на Каzантип» завжди викликало у розуміють знущальний посмішку. Море, повітря і пісок були тільки придатком до екстремального нічному танцювального марафону.
В цьому році стали відбуватися незрозумілі речі. Тусовщики лягали спати в 11 вечора, щоб о шостій ранку зі свіжими силами прийти на афте-паті - потанцювати під більш легку музику, зловити першого сонце і загоряють топлес дівчат. Практично всі відпочиваючі одностайно заявляли: вдень на пляжі набагато цікавіше. У центрі Каzантипа з'явився вдається в море танцпол, перед яким прямо у воді танцювали сотні тверезих людей. Модний московський діджей Лист ввечері грав на «Цифрограда» під гаслом: «Лекція про здоровий спосіб життя».
На Каzантип потягнулися іноземці, які ніяких наших топ-діджеїв знати не знають, і хто там на танцполі грає їм, в общем-то, все одно. Вони і своїх діджеїв привозять, яких Микита без звуку пускає. А москвичі і пітерці ображаються і давно вже обдумують російську альтернативу КаZантип. Маршунок без росіян не пропаде - через пару років слух про дешеву випивку, красивих дівчат і Чорному морі напевно прокотиться по всій Європі, і поїдуть на Каzантип гості не з рублями, а з євро. І будуть вони платити не 49 євро за вхід, а 300, як на будь-якому поважному світовому фестивалі, і будуть напої в барах купувати за реальними, а не смішним для них цінами.
Ну а росіяни далі мрії поки не просунулися - недавні спроби організувати щорічні музичні фестивалі в Сочі і Туапсе провалилися. Хоча і пляжів у нас море і бажаючих танцювати. Ось тільки з вищестоящими складніше буде. Там - маленьке уряд маленького Криму, а тут, вибачте, - Росія. З всіма не домовишся. Та й іноземці швидше поїдуть в тягнеться до Євросоюзу України, ніж в дику Росію, де в їхній приїзд, в общем-то, мало хто зацікавлений. Ось і залишається росіянам танцювати під українську дудку.