Чому блокбастери «Аліса в Країні чудес» і «Аліса в Задзеркаллі» зраджують Алісу з книг Льюїса Керролла
У чому причини такого багаторічного успіху «Аліси»? Їх чимало, але головних причин дві. По-перше, і це абсолютно очевидно, Керролл запропонував своїм читачам дивовижне і повне гумору подорож в химерний світ, де можливі посмішка без кота і ціле королівство з ожилих гральних карт. По-друге, і це менш очевидно, «Аліса» написана не зверхньо, а з точки зору маленької головної героїні. І хоча в обох романах є пасажі, з яких можна вивести життєві уроки, «Аліса» ні в якому разі не повчально-повчальна дилогія, яка намагається витесати добропорядного британця з нетямущий «поліна».
Кадр з фільму "Аліса в Задзеркаллі"
Аліса, навпаки, тільки й робить, що висловлює свою думку (правда, не завжди вголос) і робить висновки - часом абсурдні, але зате свої. Коли ж зустрічні дивакуваті істоти вимагають від неї, щоб вона встала в позу і «видала вірш», то дівчинка раз по раз декламує не справжні вірші, а згадані вище пародійні переробки. І вона сама дивується, звідки вони беруться у неї в голові.
Хоча Країна чудес не входить до складу Британії і має власних короля і королеву, це не паралельний світ в розумінні сучасної фантастики (тобто світ з власною історією, культурою і так далі). Мешканці країни чекають від героїні британських, а не якихось своїх віршів, а коли на початку першої книги Миша пропонує іншим персонажам зігрітися, вона читає вголос фрагмент з підручника англійської історії. Пізніше Червона Королева пропонує Алісі зіграти не в якусь екзотичну гру, а в типово британський крокет. Правда, грати доводиться живими тваринами, але це вже інше питання.
Кадр з фільму "Аліса в Задзеркаллі"
Про що говорить це і багато іншого в книгах? Про те, що Країна чудес і Задзеркалля у Керролла виявляються пародією на Англію - підставленим країні кривим дзеркалом. Або, точніше, сюрним сном, в якому реальне та добре знайоме сусідить з абсолютно неможливим. Але, що важливо, фундаментально англійське в світі «Аліси» домінує. Тому дорослі персонажі належать до дівчинки так само, як поставилися б до неї реальні британці XIX століття. Тобто без жодного пошани і поваги. Ніхто нічого від неї не чекає, окрім віршів, слухняності і проходження пристойностям, і персонажів донезмоги шокує, коли виведена з себе Аліса дає здачі або сперечається з картковим трибуналом.
Варто відзначити, що це абсолютно нетипово для пізніших історій про дітей, які потрапляють в казкові світи. Зазвичай такі подорожі реалізують дитячі мрії про значимість і велич. «Хто був ніким, той стане всім». Згадаймо, як у «Хроніках Нарнії» перемістилися в паралельний всесвіт хлопці стають визволителями і правителями Нарнії, тому що така їх визначено долею. Точно так же Бастіан в «Нескінченної історії» виявляється головною людиною в Фантазії, а не хлопчиськом, який плутається під ногами. Цей сюжет в подібній літературі повторюється знову і знову. І з кожним його повторенням унікальність «Аліси» стає очевиднішим і цінніше. Тому, здавалося б, її особливість потрібно зберігати будь-що-будь навіть в самих радикальних бувальцях.
Кадр з фільму "Аліса в Задзеркаллі"
Так, кульмінаційна битва з монстром куди ефектніше, ніж кінцівка книги. Але це не просто відступ від тексту. Це заміна оригінального і унікального оповідання на приїлися розхожі штампи. В «Алісі в Задзеркаллі» знаменитий вірш про Бармаглота пародіює традиційні героїчні подвиги. «Аліса» ж Бертона показує такий подвиг майже без жодного гумору. C тим же успіхом можна було екранізувати «1984» Орвелла не як засудження, а як щире оспівування тоталітарного ладу.
Чому так було зроблено? Справа тут не тільки в зовнішній ефектності. Алісу було вирішено представити як підкреслено феміністську героїню, яка в звичайному світі протистоїть вікторіанським засадам, а в чарівному світі здійснює подвиги, зазвичай характерні для чоловіків. Скільки ви знаєте історій про дівчат, які відрубали голови чудовиськам?
Однак готовність надіти обладунки та помахати мечем - це лише зовнішнє і далеко не головне прояв фемінізму. Його головним внутрішнім проявом, як абсолютно очевидно, повинна бути повна самостійність в думках, словах і вчинках. Феміністки люблять розмірковувати про те, як патріархальне суспільство сковує людей, заганяє їх у визначені традицією рамки. Але ж саме це відбувається з Алісою у фільмі! Так, вона не поводиться в чарівному світі як вікторіанська панянка, однак цього від неї і не чекають. Якщо Алісу в книзі просять почитати вірші, то Алісу в кадрі просять воювати за «хороших» проти «поганих», тому що таке пророцтво Гусениці. У чому ж тут бунт? Де тут незалежність героїні, де її проходження покликом свого розуму і серця? Якщо поміщик наказує кріпак служниці не звариш обід, а посунути комод або зарізати свиню, то фемінізму в цьому небагато.
Кадр з фільму "Аліса в Задзеркаллі"
Порівняємо історію екранної Аліси з історією дівчини, яка одразу приходить на думку при вигляді Міа Васиковська на обладунках. Середньовічна французька героїня Жанна д'Арк наділу чоловічий одяг і перемогла англійців, і вона зробила це, хоча в неї мало хто вірив. Її героїчні перемоги відомі гірше, ніж історії про випробування, яким її піддавали ті, за кого Жанна хотіла воювати. І тільки відчай спонукало французів все ж покластися на селянську дівчину з нібито божественною місією. Ось хто феміністська героїня! Дівчина, яка приймає рішення і відстоює його, незважаючи на опір. А чи не дівчина, яка робить те, чого від неї всі чекають.
Підкреслимо, що в книзі не тільки немає ніяких пророцтв, але і ніхто не просить, щоб Аліса збунтувалася проти Королеви і розігнала несправедливий суд. Дівчинка приймає власне рішення за власною ініціативою, і вона керується виключно своєю совістю і своїм неприйняттям беззаконня. І їй для цього зовсім не потрібно наслідувати Жанні д'Арк і натягати обладунки. Вона перемагає лиходіїв голими руками і ногами, а також словами: «Ви просто колода карт!» Алісу Керролла можна зробити більшою феміністкою, тому що вона і так феміністка. Далі йдуть шалені нетрі модних нині хештегов # УбітьВсехМужчін і # УбітьВсехБелихМужчін, які не всі використовують як поганий жарт.
Що ж, принаймні в новому фільмі «Аліса в Задзеркаллі» героїня не рухає пророцтво, і вона не махає мечем. Але суть від цього не змінюється. Диснеївська Аліса в казковому світі продовжує робити те, чого від неї хочуть і чекають. Причому в цей раз вона не рятує чарівну країну, а ставить її під загрозу. Тому що те, чого від неї хочуть і чекають, небезпечно для самої тканини світобудови. Така ось регресія - прогресивна героїня Керролла перетворилася на заручницю патріархального пророцтва в першому фільмі і майже що в злодійку в сіквелі (дівчина керується благими намірами, але всі ми знаємо, куди вони ведуть). Що далі? Навіть не хочеться про це думати ...