Читати книгу годину зустрічі онлайн сторінка 29 на сайті

будете знайомитися ближче. - Вона чарівно посміхнулася зятю. - Ми пройшли довгий шлях.

Очі Дейла метали блискавки, проте гарне виховання взяло верх, і він про щось люб'язно заговорив з Кейном. А сестри тим часом попрямували в кухню.

- Що у тебе з цим типом? - зойкнула Ліззі, як тільки зрозуміла, що у вітальні їх вже не почують.

Крістін, готуючи каву, спокійно виклала сестрі їх з Кейном план її порятунку. Елізабет була не в змозі що-небудь робити. Руки у неї тряслися, в очах стояв жах.

- Та як же ти посміла стати коханкою Кейна Мертона! - не дослухавши, закричала вона зі злістю, несподіваною в настільки м'якотілість істоту.

- Але ж про таке чоловікові я марила все своє життя, - чесно зізналася Крістін.

Вона спробувала розповісти, яким він виявився приголомшливим, неповторним. Ліззі повинна схвалити її вибір. Думка сестри завжди було для неї важливо.

- Ти, що, зовсім сором втратила, Крісті! - спалахнула від гніву Елізабет. - Віддалася йому, щоб змусити танцювати під твою дудку!

Крістін оніміла від подиву. Сестра зараз як дві краплі води схожа на свого чоловічка, а може, навіть перевершувала його в святенництво. Невже геть відбило пам'ять? Адже це саме вона заварила всю цю кашу з Беном Мертоном, ледь не опинившись з ним в ліжку!

- Ліззі, ти не маєш рації, - якомога спокійніше сказала Крістін. - Просто я дізналася, який прекрасний чоловік Кейн, побачила, що він розуміє мене як ніхто інший. Він настільки привабливий, що ...

- Таким же здавався і Бен Мертон! Звідки тобі відомо, що і його брат не використовує тебе?

- Я знаю, що це не так. У нас з ним не просто фізичний зв'язок, Ліззі. Відносини наші куди глибше і складніше. Повір мені, дитинко. Я впевнена, Кейн зробить для нас з тобою все, що буде в його силах.

Але ніякі слова не могли напоумити Елізабет. Її раптом осінила страшна здогадка:

- Чи не збираєшся ти вийти за нього заміж?

- Збираюся чи ні, зараз це не має ніякого значення.

- Ах не має! Значить, ти наважилася, - в голосі Ліззі з'явилися істеричні нотки, - впустити в моє життя зовсім чужу людину!

Обурена Крістін не стрималася і різко гримнула на сестру:

- Ти можеш повірити мені на слово, Ліззі? Адже до сих пір ти мені вірила, правда? І ти не можеш не визнати, що я завжди захищала тебе.

Але на Елізабет вже ніякі доводи не діяли.

- Він нам чужий! Зовсім чужий! А ти використовуєш цю людину, стравлюють його з Дейлом! - буквально закричала вона.

- Що-о. Стравлювати? - Крістін мало не задихнулася, а потім, нарешті, вибухнула: - Та я рятую і тебе, і Дейла, дурна ти дівчисько! Інакше ви вляпатися в таке лайно, що неминуче погубите свій шлюб. А тепер відповідай: чи хочеш ти, щоб тебе врятували?

- Я не бажаю, щоб мене рятував твій ідеальний коханий! - презирливо кинула в обличчя сестри Елізабет. - Ти не маєш ніякого права приводити в наш будинок мужика, з яким спиш, і з його допомогою перетворювати в ідіота мого чоловіка! А я-то думала, ти насправді любиш мене, Крісті!

- Насправді люблю? Всемогутній Боже! - Крістін подумала, що почулося. Зібравшись з духом, вона рішуче перейшла в наступ: - Я пожертвувала собою заради тебе, Ліззі. А щодо того, хто робить з Дейла ідіота ... Хіба це не ти зайнялася цим, втративши голову від сліпучого Бена? Я пройшла мало не через пекло, намагаючись захистити тебе від неминучих наслідків твого божевілля ... Так що там - недоумства! І ти ще смієш сумніватися в моїй любові! А ти-то мене любиш?

Ліззі вдарилася в сльози.

- О-о, це нестерпно! Я не можу, не можу більше!

- Потерпи! Того, що станеться, якщо ти зараз не візьмеш себе в руки, тобі вже точно не пережити! - І Крістін, схопивши сестру за плечі, струснула її, сподіваючись хоч якось напоумити. - Прийди в себе, Ліззі! Схаменися! Ми прорвемося, обіцяю!

Реакція Ліззі виявилася настільки непередбачуваною, що Крістін здивувалася.

- Завела собі пса! А я тобі більше не потрібна! Ти з ним забула про мене! - у нестямі від люті заявила сестра.

Ну ось, не вистачало тільки ревнощів. Крістін все ще намагалася урезонити Елізабет:

- Схаменися, Ліззі! Яка нісенітниця!

- Ти робиш, що тобі в голову спаде! Ти завжди була егоїсткою! - Не вгамовувалася Елізабет.

- Неправда! - захищалася Крістін. - Ти знаєш, на що я зважилася заради тебе! І заради Дейла!

- Ти ніякого права не маєш лізти в наше життя! - Елізабет відсахнулася від сестри, що спробувала її обійняти, немов від прокаженою. - І знаєш що, забирайся з нашого будинку!

- Замовкни хоч би на секунду! - благала Крістін. - Адже це ти покликала мене на допомогу! Мій відпустку зірвався з твоєї милості, і я кинулася до тебе по першому твоєму покликом!

- Але Кейна Мертона я на допомогу не кликала!

Нарешті несправедливі закиди сестри вивели Крістін з рівноваги.

- Ну, вже якщо на те пішло, його допомога потрібна мені, Ліззі! Ти не пуп землі, не одна на світі, і з твоєї вини все ми борсаємося в грязі!

- Я зовсім не просила тебе втручатися!

- Але це ж ти мене покликала. Погодилася на все, що я запропонувала.

- Ти просто заморочила мені голову! Твердила, ніби все робиш правильно. Але це не так! І я не бажаю тебе більше слухати! - Очі Елізабет спалахнуло такою ненавистю, що Крістін здригнулася і відсахнулася. - Ти і твій дружок Кейн Мертон, ви обидва хочете мене обдурити! Але я зовсім не дура! І все зроблю по-своєму!

І Елізабет кинулася в бік вітальні. Крістін же стояла стовпом, не в силах і кроку ступити. У поведінці сестри начисто була відсутня логіка. Вона просто обрушила на голову бідної Крістін шквал емоцій, розібратися в яких міг хіба що психіатр. У Елізабет не було ні найменшого приводу для таких диких звинувачень. Повинно бути, сестра просто не витримала напруги і зійшла з розуму.

Прийшовши до такого висновку, Крістін поспішила слідом за нею, розуміючи, що Елізабет може зробити непоправне. Її будь-що-будь треба зупинити. Визнання, можливо, полегшить її душу, але Ліззі не розуміє, що, прийшовши до Дейл з повинною головою, вона тим самим вручить йому сокиру, а заодно і право цю голову відсікти.

Вбігши в вітальню, Крістін побачила, що запізнилася: Ліззі вже розійшлася щосили. В руках у Кейна була нещаслива фотографія. Мабуть, він, діючи за заздалегідь обдуманого плану, попросив Дейла показати йому знімок. Сам господар будинку стояв біля гостя. Елізабет постала перед чоловіками з очима, повними сліз, тріпотлива, але рішуча.

- Не знаю вже, що він тут тобі наплів, Дейл, але я не бажаю більше таїти від тебе правду. На фото я, і ніхто інший! - Вона вирвала фотографію з рук Кейна і розірвала її на дрібні клаптики, відчайдушно схлипуючи: - Це був брудний трюк. І все тому, що Крістін відмовилася поступитися Бену.

Монолог Елізабет звучав дуже ефектно, і перервати її ніхто не наважувався. Кейн відкинувся на спинку крісла, з цікавістю спостерігаючи за Ліззі, лицедійство перед чоловіком. А в тому, що це гра, він не сумнівався. Вираз обличчя Дейла ніхто не ризикнув би описати.

Елізабет продовжувала тремтячим голосом:

- Тебе в той вечір не було вдома, Дейл. Ти був на якийсь важливій зустрічі, і мені не було кого спитати, як вчинити. Діти якраз залишилися у мами. Я перебувала на самоті, і тут подзвонив Бен Мертон.

- З якого дива йому дзвонити тобі, Елізабет? - прогарчав Дейл, донезмоги оскаженілий тим, що його досі тримали в цілковитому невіданні.

- Він сказав, що Крістін з ним, що їй потрібна моя допомога! - випалила Елізабет і здійняла руки до неба театральним жестом. - Заявив, що у неї якийсь напад, що вона задихається. Я подумала, що це астма. Адже у неї в дитинстві ...

Всі права захищеності booksonline.com.ua

Схожі статті