(Сторінка 7 з 37)
Психологія вносить в загальну культуру розуміння унікальності, складності та цінності людини як такої і його життя. Одна зі специфічних особливостей психологічної культури полягає в тому, що індивідуально неповторне в людині вона приймає як даність. Очевидно, що без вихідного уявлення про неповторність, масштабності і вразливості внутрішнього світу людини не можна повноцінно пояснити ніяке психічне прояв і реальну поведінку людей.
Вчені виділяють таке притаманне людині психологічне властивість, як інтелігентність. Властивість інтелігентності, за словами Ю. М. Лотмана, є певним культурним досягненням людства, належить людству в цілому.
Виховання психологічної культури особистості неможливо без певного рівня психологічної грамотності, важливим змістовним аспектом якої, за справедливим зауваженням Є. А. Клімова, є власне наукова - нехай елементарна, але справжня - поінформованість про факти і закономірності, що характеризують суб'єктивний світ людини. Проблема викладання психології в школі не нова. П. П. Блонський, К. Н. Корнілов, А. П. Нечаєв, Б. М. Теплов, Г. А. Фортунатов, Г. І. Челпанов та ін. Розглядали викладання психології в школі як важливий напрямок діяльності психологів в системі загальної середньої освіти. Вони стверджували, що психологія необхідна як предмет загальної освіти, так як вона формує цілісний світогляд дитини: вчить його взаємодії не тільки з навколишньою дійсністю, але і з людьми і з самим собою.
Вивчення психології може допомогти школяреві багато чого зрозуміти як в собі самому, так і в навколишніх людях, світі, відчути багатство душевного життя людини.
Школяр, досягнувши певного віку, пізнає себе у фізичному відношенні.
Психологія повинна стати в свідомості випускників середньої школи необхідним компонентом наукової картини світу. Вона може дати дитині знання про самого себе як людину, про закони розвитку психіки, особистості, людської взаємодії. Уроки психології можуть не тільки допомогти школяреві в рішенні його проблем, а й озброїти його знаннями про причини їх виникнення та культурних способах їх попередження або подолання.
Метою психологічної освіти в школі можна вважати оволодіння школярами основами психологічної культури. Ця мета передбачає розвиток психологічної готовності молодої людини до повноцінного і позитивному взаємодії зі світом природи, світом людей, світом культури, з власним внутрішнім світом. Спеціальної завдання на професійну орієнтацію в області психології не ставиться. Знання психології потрібні кожній молодій людині, яку б професію він не вибрав - лікаря, вчителя, продавця, міліціонера, банкіра, політика та ін. А якщо хтось із школярів серйозно зацікавиться психологією, його вибір буде більш усвідомленим, ніж в даний час. Чим глибше учень усвідомлює самого себе, тим чіткішими стають у нього уявлення про своє подальше життєвому шляху.
Уроки психології допомагають дітям поступово розуміти, як складний і унікальний внутрішній світ людини. Важливо при цьому, щоб школяр усвідомив і пам'ятав, що такий складний внутрішній світ має не тільки він, а й кожен з людей. І якщо якась людина відрізняється від нього, то це не означає, що він гірше. Він просто інший, і потрібно навчитися поважати цього іншої людини з його індивідуальними особливостями.
Головне, щоб в процесі вивчення психології у школярів не утворилася смислова прірва між психологічним знанням про людину взагалі і про себе як людину.
21. Смирнов А. А. Психологія дитини і підлітка. - М. 1930.
Частина друга
Специфіка психологічної СЛУЖБИ В ОСВІТНІХ УСТАНОВАХ РІЗНОГО ТИПУ
розділ I
ПСИХОЛОГ В ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
вступ
Структура традиційного дитячого садка включає в себе окремі групи для дітей молодшого (3-4 роки), середнього (4-5 років), старшого (5-6 років) дошкільного віку, а також підготовчі групи для дітей 6-7 років. У багатьох дитячих садах є і так звана ясельна (перша молодша) група для дітей до трьох років.
У деяких дитячих дошкільних установах є групи короткотривалого перебування з гнучким режимом роботи: це і групи розвитку, і підготовки до школи, і групи для дітей, що погано володіють російською мовою, і навіть вечірні групи і групи вихідного дня. Діти приходять в такі групи на кілька годин від 2 до 5 разів на тиждень.
Існують також спеціалізовані дитячі сади для дітей з різними захворюваннями. Тут, на відміну від звичайних садів, більш маленькі за чисельністю дітей групи, і значна частина часу відведена лікувальним і оздоровчим процедурам.
Досить поширені і недержавні, приватні дитячі сади, як правило, надають дітям більш комфортні умови перебування, а й стягують за це плату, багаторазово перевищує вартість відвідування дитиною державного дошкільного закладу.
Дитячий сад як суспільний інститут існує досить давно: перший такий заклад виникло в Німеччині в 1837 році, а в Росії дитячі сади з'явилися в 60-х роках XIX століття. Психолог прийшов в дитячий сад значно пізніше - через сто з гаком років - щоб допомагати вихователю в реалізації завдань навчання і виховання в тій їх частині, яка стосується оптимізації психологічних умов розвитку дітей. Це аж ніяк не означає, що психолог повинен втручатися в сферу професійної відповідальності вихователя або намагатися перебудувати роботу дитячого садка у відповідності зі своїми уявленнями. У нього є свої специфічні завдання і функції, свої види діяльності, свої шляхи і способи вирішення проблем дитини.
Глава 1
Завдання і функції ПСИХОЛОГА В ДИТЯЧОМУ ДОШКІЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ
Психолог, що працює в дитячому саду, повинен мати чітке уявлення про цілі і завдання своєї професійної діяльності. Однак початківець психолог освіти губиться серед таких розлогих визначень своїх завдань, як «створення і дотримання психологічних умов, що забезпечують повноцінне психічний і особистісний розвиток кожної дитини». Масштабність мети і відсутність практичного професійного досвіду нерідко створюють у нього неправильне уявлення про свою роль в діяльності освітнього закладу. Молодий психолог приходить в дитячий сад з надмірними очікуваннями своєї затребуваності і переоцінкою власних можливостей. Звідси і часта повчати тональність перших професійних кроків, аж ніяк не сприяє прийняттю педагогічним колективом нового фахівця.
Практика показує, що повчає, наставляє позиція психолога по відношенню до персоналу дитячого дошкільного закладу веде до відторгнення його від педагогічного колективу, неприйняття всього того потрібного і корисного, що він може внести в роботу дитячого закладу. Дитячий сад має свої цілі і завдання і має в своєму розпорядженні засобами для їх досягнення та вирішення. Група дитячого саду - це не психотерапевтична група, і вихователь не повинен міняти свою професійну позицію на невластиву йому роль дитячого психолога. Організація життєдіяльності 15-20 дітей протягом цілого дня вимагає від вихователя не тільки гуманістичних установок, а й володіння дисциплінарними прийомами, вміння підпорядковувати дітей загальному ритму життя групи. Вихователь має власні професійними знаннями і навичками, досвідом роботи, які дозволяють йому відчувати себе компетентним в даній сфері. Це нормальне продуктивне в професійному відношенні стан. Цілком природно, що психолог, який намагається не тільки допомогти вихователю, скільки перевчити його, виявляється зайвим.
Ще однією професійної дилемою стає для молодого фахівця твердження про те, що психолог приходить в заклад освіти для того, щоб представляти інтереси дитини, бути «на стороні» дитини. Природно, що тут виникають такі питання:
• а хіба педагог проти дитини?
• чи може взагалі дитячий заклад працювати проти інтересів дитини?
• у чому ж тут протиріччя і де сходяться професійні позиції педагога і психолога?
Педагог «представляє» освітню програму, яка повинна бути засвоєна всіма дітьми. Його в меншій мірі цікавлять індивідуальні особливості дітей, хоча він і намагається в міру можливостей їх враховувати.
Психолог «представляє» інтереси дитини, чиї індивідуальні особливості не завжди дозволяють в повній мірі прийняти програму педагога, і завдання психолога - допомогти дитині знайти своє місце в цій програмі.
Педагог і психолог мають різні професійні завдання, які доповнюють, а не витісняють один одного.
Різниця полягає в тому, що вихователь, який реалізує певну освітню та виховну програму, працює з усіма дітьми своєї групи, а психолог, як правило, з тими з них, хто переживає ті чи інші труднощі розвитку і в силу цього не може успішно вписатися в програму педагога. Вихователі і батьки часто не в силах приділити таким дітям достатньої кількості уваги, не завжди правильно розуміють причину випробовуваних дитиною труднощів, не знаходять адекватних шляхів і способів їх подолання.
Завдання психолога - діагностувати виникла у дитини проблему і створити спеціальну програму роботи з ним, до якої він залучає батьків і вихователів. Це завдання ніхто, крім психолога, не виконає, це сфера його професійних знань і умінь.
Крім того, психолог може реалізувати власну розвиваючу програму, що не входить в загальну програму навчання і виховання в дитячому садку. Нею може стати, наприклад, розвиваюча програма підготовки дітей до навчання читанню, про яку мова піде у відповідному розділі даної глави.
Інша функція психолога в дитячому садку - профілактика можливих порушень психічного розвитку дітей і пов'язана з нею робота по психологічному освіті педагогічного колективу і батьків.
Традиційно просвітницька діяльність психолога освіти будується в формі лекцій для батьків і педагогів. Цей захід часом носить формальний характер, плавно перетікаючи в індивідуальні консультації слухачів. Найчастіше тема лекції мало чіпає батьків, яким не дуже цікаво слухати про дітей взагалі, їм важливіше дізнатися щось про свою дитину, про значущою для них проблеми розвитку і виховання.
Відсутність мотивації набуття психологічних знань - головний бар'єр на шляху психологічного освіти. Тому теми лекцій повинні вибиратися психологом не з точки зору того, що він знає краще за все і про що вміє розповісти або вважає найбільш важливим, а з точки зору поширеності та гостроти дитячих проблем. Нехай на лекцію прийдуть не всі батьки, а лише ті, кого хвилює ця проблема; тоді і зацікавленість слухачів буде вище, і користь від лекції відчутніше. Спільними можуть бути лише лекції, присвячені знайомству з психологом, з колом розв'язуваних їм проблем, з організацією психологічної роботи з дітьми та дорослими в даному дитячому закладі.
Психолог повинен скласти список проблем, які і стануть темами лекцій. Теми лекцій краще формулювати у вигляді питань, які батьки і вихователі хотіли б задати психологу.
• Чому діти важко звикають до дитячого садка?
• Чому батькам і дітям буває важко один з одним?
• Як виростити вундеркінда?
• Чи потрібно вчитися до школи?
• Як підготуватися до школи?
• Друзі та ябеди: дружать чи дошкільнята?
• Забіяки, тихі, плаксії - чому вони такі?