Максим Алонцо Викладач РДГУ, науковий співробітник КРОКИ РАНХиГС, оглядач "Іран сьогодні"
У IX-X століттях в областях Хорасан і Мавераннахр сформувався письмовий і літературна мова, який отримав назву pārsi або pārsi-ye dari (арабізіровано форма - fārsi). Бухара, столиця держави Саманідів, стає великим центром культурного життя, в якому розквітає література на класичній перській мові (саме таку назву мови Фірдоусі і Хафіза закріпилося в науковому побуті). У XII в. область поширення цієї мови розширюється, і він стає загальним літературною мовою народів, що населяли території сучасних Ірану, Афганістану та Середньої Азії. Їм же користуються для написання офіційних, наукових і літературних текстів жителі державних утворень в Азербайджані і Північної Індії. Незважаючи на численні потрясіння, що відбулися в цьому регіоні, дослідники відзначають, що до XV в. «Провести грань між літературами перської і таджицької за мовною ознакою неможливо» (Є.Е. Бертельс).
Після державного і релігійного відокремлення Ірану, а також Афганістану та Середньої Азії порушується і літературне єдність. Виникають три самостійних літературних процесу, що породжують самостійні літератури, а їх розбіжність стає помітним з середини XVII ст. На сучасному етапі розвитку таджицький і персидський літературні мови істотно відрізняються один від одного. Ці розбіжності носять системний характер і зачіпають все мовні рівні - фонетику, морфологію, синтаксис, лексику та семантику. Ми розглянемо найбільш важливі відмінності цих мов.
До 1920-х для запису таджицької мови використовувався перський алфавіт, складений на основі арабської графіки. Однак після приходу до влади більшовиків і включення Середньої Азії до складу нової держави в таджицької писемності відбувається ряд серйозних змін. В рамках «боротьби з неписьменністю населення» і «спрощення» мови для користі народних мас відбувається скасування арабіци і переклад таджицької мови на латиницю. Це рішення уявлялося як величезний успіх, що дозволив в короткі терміни значно знизити рівень неписьменності серед таджиків. А в 30-ті роки ХХ століття в рамках кампанії по русифікації радянських республік відбувається переклад таджицької мови на кирилицю. Саме цю форму писемності зараз використовують в Таджикистані.
Герб Таджицької АРСР в 1929-1931 роках. Назва республіки написано таджицькою латиницею і арабським листом і російською кирилицею / wikipedia.org
Відмінності в перській і таджицькій вокализме (системі голосних звуків) можна побачити на двох схемах (позначення звуків даються за виданням «Основи іранського мовознавства»).
Як ми бачимо, системи голосних звуків літературних перського і таджицького мов, незважаючи на очевидні подібності, має важливі відмінності.
Протягом ХХ століття і перський, і таджицький мови зазнавали серйозні лексичні зміни. Вони відбувалися в рамках кампаній, що проводилися урядами Радянського Союзу і Ірану, в результаті яких з обох мов зникла велика кількість арабізмів. У свою чергу в таджицький мову проникло велика кількість запозичень з російської. Ці запозичення можна розділити на кілька груп:
Науково-спеціалізована лексика (бактерія, вакцина, вірус, водень, жанр, комета, компас)
Суспільно-політична лексика (агітація, аудиторія, валюта, віза, депутат, імміграція).
У 90-ті роки ХХ століття після набуття Таджикистаном незалежності нова мовна політика таджицької влади взяла курс на очищення мови від російськомовних запозичень і заміну їх на слова іранського походження. Однак ці зміни не мають серйозного впливу на розмовну мову, де російські еквіваленти часто використовуються замість таджицьких слів.
Чому не варто плутати перський і арабську мови?