До хронічних абсцесів відносять легеневі абсцеси, при яких па-тологических процес не повинен бути завершений протягом 2 міс, що при сучасному комплексному лікуванні зустрічається порівняно рідко.
Етіологія і патогенез. Причини переходу гострого абсцесу в хрониче-ський можна розділити на дві групи.
1. Обумовлені особливостями перебігу патологічного процесу:
а) діаметр порожнини в легкому більше 6 см;
б) наявність секвестрів в порожнині;
в) погані умови для дренування (вузький, звивистий дренуючих бронх);
г) локалізація абсцесу в нижній частці;
д) млява реакція організму на запальний процес.
2. Обумовлені помилками в лікуванні хворого:
а) пізно розпочата і неадекватна антибактеріальна терапія;
б) недостатнє дренування абсцесу;
в) недостатнє використання загальнозміцнюючих лікарських засобів.
Хронічний перебіг характерно для абсцесів з повільним формиро-ням гнійника, особливо у старих і людей похилого віку, у хворих цукор-ним діабетом.
Патологоанатомічна картина. Хронічний абсцес є про-долженой гострого гнійно-деструктивного процесу. Періодично воз-виникаючі загострення призводять до залучення в запальний процес нових ділянок легкого, розростання сполучної тканини навколо абс-процесу і по ходу бронхів, тромбозу судин. Виникають умови для роз-ку нових абсцесів, поширеного бронхіту. Таким чином, ланцюг патологоанатомічних змін при хронічних абсцесах (одначе-ном або множинних) виключає можливість повного одужання хворого.
Клінічна картина і діагностика. Виділяють дві основні форми (або типу) перебігу хронічних абсцесів.
При першому типі гостра стадія завершується клінічним виздоровлю-ням або значним поліпшенням. Хворого виписують з стаціонару з нормальною температурою тіла. Зміни в легкому трактуються як огра-ніченний пневмосклероз, іноді з "сухий" порожниною. Після виписки з-стояння хворого залишається деякий час задовільним і він не-рідко приступає до роботи. Однак через деякий час знову підвищує-ся температура тіла, посилюється кашель. Через 7-12 днів відбувається опо-рожненіе гнійника, температура тіла нормалізується. В подальшому обо-стрении стають більш тривалими і частими. Розвиваються явища гнійного бронхіту, наростають інтоксикація і пов'язані з нею дистрофія-етичні зміни у внутрішніх органах.
При другому типі гострий період хвороби без вираженої ремісії пе-реходит в хронічну стадію. Захворювання протікає з гектической тим-пература тіла. Хворі виділяють на добу до 500 мл (а іноді і більше) гнійної мокроти, яка при стоянні розділяється на три шари. Швидко розвиваються і наростають важка інтоксикація, виснаження, дистрофія па-ренхіматозних органів. Найчастіше такий тип перебігу спостерігається при множе-ських абсцесах легені. Хворі при цьому мають характерний вигляд: вони бліді, шкіра землистого відтінку, слизові оболонки ціанотичні. Вна-чале відзначається одутлість особи, потім набряки з'являються на стопах і попереку, що пов'язано з білковим голодуванням і порушенням функції нирок. Швидко наростає декомпенсація легеневого серця, від якої біль-ні вмирають.
При хронічному абсцесі можливий розвиток тих же ускладнень, що і в гострому періоді.
Діагностика хронічного абсцесу грунтується на даних анамнезу, а також результати рентгенологічного дослідження, яке дозволяє виявити інфільтрацію легеневої тканини, що оточує порожнину абсцесу, на-відмінність в ній вмісту.
Диференціальна діагностика. Хронічні абсцеси слід диффе-ренціровать від порожнинної форми периферичного раку легені, туберку-леза і актиномикоза.
При туберкульозі легенів крім порожнини (каверни) виявляють різної давності щільні туберкульозні вогнища; в мокроті, яка зазвичай не ма-ет запаху, нерідко виявляють мікобактерії туберкульозу. При актино-мікозі легенів в мокроті знаходять міцелій і друзи актиноміцетів. При ра-ке легкого з нагноєнням і розпадом в центрі пухлини диференціальна діагностика утруднена (див. "Рак легкого").
Лікування. Консервативне лікування хронічних абсцесів легких малоеф-фективно. Застосування антибіотиків, поліпшення умов дренування сприяють стихання запального процесу, проте залишаються морфологічні зміни заважають повному лікуванню. Тому при від-присутність протипоказань, обумовлених супутніми захворювання-ми або похилим віком хворих, які ставлять під сумнів можли-ність успішного оперативного лікування, показано хірургічне лікування.
Абсолютним показанням до операції є повторні легеневі кро-вотеченія, швидко наростаюча інтоксикація.
При хронічних абсцесах ефективна тільки радикальна операція - видалення частки або всієї легені (рис. 6.9). Пневмотомія не виправдана, оскільки щільна капсула хронічного абсцесу і запальна ін-фільтрація легеневої тканини навколо нього будуть перешкоджати ліквідації порожнини.
Підготовка до операції повинна проводитися за тією ж схемою, що і при гострих абсцесах легенів. Перед операцією необхідно домогтися стихання запальних явищ, зменшення кількості мокротиння, скоригувати порушення білкового обміну, гідроіонних розлади, поліпшити серцеву діяльність, підвищити функціональні можливості системи дихання.
Післяопераційна летальність досягає 4-5%. У більшості біль-них, які перенесли лобектомію, працездатність відновлюється через 3-4 міс після операції. Після пульмонектомії протягом першого напів-Годійя необхідний переклад хворих на інвалідність, потім - використання на легкій роботі, в теплому приміщенні без шкідливих виробничих фак-торів.
Пневмосклероз після абсцесу легкого. Цим терміном позначають клі-ническое лікування хворого з абсцесом, що завершилося утворенням в легкому рубцевої тканини іноді з "сухий" порожниною більшого або меншого розміру в центрі.
Клінічна картина і діагностика. Хворі працездатні, відчувають себе практично здоровими. Однак у них частіше, ніж у інших, виникає кашель з виділенням слизового мокротиння, нерідко підвищується температура тіла. Ці явища трактуються як простудні захворювання, загострення бронхіту або бронхоектази. Фізикальне дослідження не дає чітких дан-них, які допомагають поставити діагноз.
Діагностика грунтується на даних анамнезу (перенесений раніше гострий абсцес легені), а також результати рентгенологічного дослід-вання та комп'ютерної томографії, при якій може бути виявлений навчаючи-стік пневмосклерозу або тонкостінної порожнини в легені.
Основними ознаками, що відрізняють вогнищевий пневмосклероз з поло-стю від хронічного абсцесу легені, є значно менша годину-тота і тяжкість загострення захворювання, відсутність гнійної інтоксикації організму і грубих інфільтративних змін в легенях. Хворі на про-тяженіі декількох місяців і навіть років можуть відчувати себе задовольнив редньо і зберігати працездатність.
Лікування. У періоди загострення захворювання застосовують протівовоспа-лительного, відхаркувальні засоби. Показання до операції (видалення частки легені) виникають при погіршенні дренування порожнин, частих обост-реніях, що порушують працездатність хворого.