Сестра, сестринська справа.
Пацієнт - людина, що потребує в сестринській догляді і отримує його.
Сестра - фахівець з професійним освіту:-ем, що розділяє філософію сестринської справи і маю щая право на сестринську роботу (диплом, сертифікат).
Сестринська справа як мистецтво і наука - частина медичного догляду за паці-ентом, його здоров'ям, наука і мистецтво, спрямовані на вирішення існуючих і потенційних проблем зі здоров'ям в умовах, що змінюються навколишнього середовища.
Мистецтво має великий вплив на духовний світ людини. Сила впливу мистецтва на загальний стан і настрій людини і його благотворний вплив на здоров'я були помічені ще в глибоку давнину. Свого часу Ф. Найтінгейл говорила, що сестринська справа - одне з найдавніших мистецтв і одна з наймолодших наук, яка концентрується на турботі про пацієнтів.
Як наука сестринська справа спирається не тільки на медичні знання, а й на психологію, соціологію, культурологію, історію, етику і естетику. У процесі професійної діяльності у сестринського персоналу виробляється певний концептуальний підхід, на базі якого складаються описові характеристики особливостей сестринської справи. Вони утворюють міцну основу для створення теорії сестринської справи.
Навколишнє середовище - сукупність природних, соці-альних, психологічних і духовних чинників і показу-телей, в яких протікає життєдіяльність людини.
Ще Гіппократ виходив з визначального впливу факторів навколишнього середовища на формування тілесних (конструкція) і душевних (темперамент) властивостей людини. Він виділяв ці чинники (клімат, погода, стан вітрів, води, грунту, рельєф місцевості, спосіб життя людей, їх звички, закони країни, навіть форми державного устрою та ін.) З точки зору їх впливу на людину. Ф.Найтінгейл також вважала навколишнє середовище істотним фактором у запобіганні захворювань і підтримці здоров'я.
Навколишнє середовище підрозділяється:
- на фізичну, що включає географічне положення, клімат, якість повітря, води. На додаток до природного середовища необхідно враховувати і техногенну;
- культурну, яка включає поведінку людини, його стосунки з іншими людьми (мова, традиції, звичаї, віра, манера спілкування).
Здоров'я - динамічна гармонія особистості з окру-лишнього середовищем, досягнута за допомогою адаптації, середовищ-ство життя.
Основними принципами філософії сестринської справи є: повага до життя, гідності, прав чоло-століття.
Ці принципи передбачають відповідальність Сесто-ри перед суспільством, пацієнтом і відповідальність загально-ства перед медичною сестрою. Товариство зобов'язане при-знавати важливу роль сестринського справи в системі здраво-охорони, регламентувати, заохочувати його через изда-ня законодавчих актів.
Сутність філософії сестринської справи в тому, що вона є фундаментом професійної життя медсест-ри, виразом її світогляду і лежить в основі її роботи з пацієнтом.
Сестра, що розділяє прийняту філософію, приймається-ет на себе наступні етичні обов'язки:
говорити правду; робити добро; не завдавати шкоди; поважати зобов'язання дру-гих; тримати слово; бути відданою; поважати право паці-ента на самостійність.
Відповідно до теорії сестринської філософії мети, до кото-рим прагне сестра, тобто результати її діяльності, називаються етичними цінностями (ідеалами):
профес-сіоналізм; здоров'я; здорове навколишнє середовище; неза-лежність; людську гідність; турбота (догляд).
Філософія сестринської справи визначає і особисті ка-пра ці медсестри, якими повинна володіти хороша медсестра - чесноти, що визначають що є доб-ром, а що злом в людях: знання; вміння; співчуття.
Етичні принципи визначають Етичний Кодекс медсестри в кожній з країн, в тому числі і в Росії, і є стандартами поведінки медсестер і засобом самоврядування для професійної медсестри.
На медичну сестру покладені чотири службові функції або завдання.
Перша: полягає в забезпеченні і керівництві сестринської допомогою, будь то сприяння, профілактика, лікування, реабілітація або підтримка окремих осіб, сімей або групи. Ці функції найбільш ефективні, якщо вони здійснюються, як серія логічних кроків, відомих як сестринського процесу (процедури сестринської справи).
Другою функцією є навчання хворих, клієнтів і персоналу медико-санітарної допомоги.
Для успішного виконання плану сестринської допомоги медична сестра повинна залучити людину, сім'ю і близьких йому людей до активної участі в сестринського процесу. Вона повинна оцінити рівень їх знань, бажання до співпраці, можливості і умови для навчання.
Таким чином, медична сестра, виконуючи другу - навчальну функцію, виступає як учитель людини, сім'ї, груп людей принципам і дотримання здорового способу життя, профілактики захворювань, прийомам саме й взаємодопомоги. Як головна або старша медична сестра вона навчає інших медичних сестер новим методам сестринської допомоги.
Дотримання медичною сестрою принципів етики, які не приниження гідності тих, кого вона навчає, є важливою умовою досягнення позитивного результату завдань навчання.
Третя функція медичної сестри - робота в якості ефективного члена бригади медико-санітарної допомоги.
Четвертою функцією є розвиток практики сестринської справи, що передбачає:
використання нових методів роботи,
розширення знань, розвиток практики сестринської справи та освіти, визначення найбільш актуальних напрямків наукових досліджень,
використання при проведенні наукових досліджень прийнятих культурних, етичних та професійних стандартів.
Напрямками досліджень можуть бути:
питання організації, планування і роботи служб сестринської допомоги, раціонального використання ресурсів охорони здоров'я, положення медичних сестер в суспільстві;
наукове обґрунтування необхідності впровадження в практику нових методів і технологій сестринської допомоги, програм і навчальних планів багаторівневої системи підготовки спеціалістів сестринської справи;
розробка стандартів і нормативів сестринської практики і освіти, що допоможе науково обґрунтувати критерії точності діагностики проблем пацієнта, сестринських діагнозів, якості та ефективності роботи медичної сестри і сестринської служби.
Сестринська деонтологія - наука про обов'язок сестри перед паці-ентом і суспільством, її професійній поведінці, є частиною сестринської етики.
Сестрі довіряється найдорожче - життя і здоров'я людини. Вона несе відповідальність-ність не тільки перед пацієнтом, його родичами, а й перед державою, суспільством. На жаль, зустрів чаются випадки безвідповідального ставлення до пацієнта, прагнення зняти з себе відповідальність за нього, знайти привід, щоб перекласти відповідальність на іншого. Ці явища неприпустимі. Треба пам'ятати: інте-си пацієнта понад усе.
Медична сестра повинна вміти володіти собою, навчитися керувати своїми емоціями, виховувати емоційну стабільність, культуру поведінки.
Культуру поведінки сестри можна розділити на два види:
1. Внутрішня культура. Це ставлення до праці, соблю-дення дисципліни, дбайливе ставлення до предметів обстановки і устаткування, дружелюбність, почуття колегіальності.
2. Зовнішня культура. Пристойність, хороший тон, куль-туру мови, відповідний зовнішній вигляд.
Основними якостями сестри, при-ніж якостями саме його внутрішньої культури, є-ються:
Скромність - простота, природність, які свідчать про красу людини, його силі.
Справедливість - найвища чеснота медицин-ського працівника. Справедливість є основою його внутрішніх спонукань. Цицерон говорив, що два нача-ла справедливості це: «Нікому не шкодити і приносити користь суспільству».
Чесність - повинна відповідати всім справах міді-цинского працівника, стати основою його по-щоденну помислів і прагнень.
Доброта - невід'ємне якість внутрішньої культу-ри хорошу людину.
Що таке зовнішня культура сестри?
1. Зовнішній від.Основное вимога до одягу - чистота і простота, відсутність зайвих прикрас і косметики, білосніжний халат, шапочка і наявність змін-ної взуття. Одяг, вираз обличчя, манера тримати себе відображають особистість сестри, ступінь її турботи, уваги до пацієнта. «Ме-дікам слід тримати себе чисто, мати хорошу одеж-ду, бо все це приємно для хворих» (Гіппократ).
Медична форма не потребує прикрасах. Вона сама прикрашає людину, символізує чистоту помислів, суворе виконання професійних Обязаннос-тей. Чи не буде довіри у пацієнта до сестри, у якої погляд похмурий, поза недбала, а говорить так, наче робить послугу.
2. Культура речіявляется другою складовою частиною зовнішньої культури. Мова сестри повинна бути ясною, чіткою, тихою, помірно емоційної, веж-лівой. Медсестра повинна триматися просто. Не можна використовувати зменшувальні епітети при зверненні до пацієнта: «бабулька», «голубонько». Нерідко доводиться чути, як про пацієнта гово-рят: «діабетик», «хворий на виразку шлунку», «астматик», так говорити неетично.
Буває, що мова медичних працівників пересипана мод-ними, жаргонними словами, примітивна, пацієнт не про-ника довірою до них. Такі порушення мовної куль-тури як би відгороджують сестру від пацієнта, відсувають на задній план особистість пацієнта, його індивідуальність, у пацієнта викликають нега-тивне реакцію.
Основними принципами сестринської етики і деонтоло-гии, викладеними в Етичний кодекс Міжнародної ради медичних сестер і Етичний кодекс медичних сестер Росії, є:
1. Гуманність і милосердя, любов і турбота.