Ольга Партала
Що є добро?
Що є добро? Що зло? Що правда? А що брехня?
Ми для всього давно придумали назви,
Ми бачимо світло і темряву, ми відчуваємо любов
І призначаємо за гріхи собі ми покарання.
І не живемо ми так, як нас вчили жити,
Адже ті, які вчили нас по-іншому жили,
І ми тоді не їх слова вчили,
А лише суперечить цих слів.
Ми бачимо в світі світло і думаємо про щастя,
А якщо бачимо зло, то думаємо про пітьму.
Але для чого нам біль, проблеми та негоди,
Коли так хочеться любити і довіряти мрії.
Все життя сидимо ми в клітці переконань,
Ми бранці своїх невидимих пут:
Спогадів, страхів і сумнівів,
Хочемо ми перемогти придуманих ворогів.
Воюємо ми з собою і будуємо барикади,
Ми рушимо стіни, споруджуючи знову,
І кожен день штурмуємо ми перепони,
Але забуваємо, що ще є віра і любов.
А може, варто подивитися на світ інакше,
Побачити в житті радість, світло і красу,
Повірити, що проблеми, біди і удачі
Ведуть нас разом до світла і добра.
І може, варто програти війну?
Прийняти і полюбити себе такими,
Які ми зараз, і припинити боротьбу,
І не намагатися більше стати іншими!
Поглянути на світ і знову побачити світло,
Пробачити собі всі страхи й образи,
І вірити, що завжди знайдеться відповідь,
Нехай душа і розум залишаться відкриті.