народження божевілля
Повна назва божевільні. відомого сьогодні як «Бедлам» - Бетлемську королівська лікарня. Ця психіатрична лікарня в Лондоні стала частиною міста ще в XIV столітті. хоча в ті часи пацієнтів там було всього нічого. Це була перша лікарня. куди відправляли тільки пацієнтів. які страждають психічними захворюваннями.
1632 року Бедлам описали так: «Маленька вітальня. кухня. дві комори. довгий коридор і 21 кімната. де лежать бідні психічно нездорові люди; на другому поверсі - 8 кімнат для прислуги і бідняків ».
До кінця XVIII століття стан закладу можна було назвати таким же плачевним. як і стан пацієнтів. Дошки підлоги підгнили. з даху капало ... Чи така обстановка сприяла одужанню пацієнтів.
По дорозі в пекло
Діагноз більшості пацієнток - «гостра манія». Це психічний розлад. для якого характерно патологічно підвищений настрій. прискорене мислення і надмірне прагнення до діяльності. Іншими діагнозами були депресія. підвищена тривожність. поста депресія. але бувало. що пацієнтками Бедламу ставали і справжні вбивці.
Така. наприклад. історія Елізабет Тью (Elizabeth Thew). На фото - жінка з милим обличчям. в акуратній одязі. В руках у неї - мереживо. Її перевели з в'язниці в Бедлам за вбивство свою двомісячну дитину. Судячи з її записів. вона не вірила. що психічно нездорова. просто страждала від важких епілептичних припадків. Через 10 років вона залишила клініку і отримала прощення за свій злочин.
Збереглося безліч фотографій жінок з Бедламу. У XIX столітті вірили. що по обличчю людини можна було визначити. божевільний він чи ні.
Інша пацієнтка - Елайза Джосолін (Eliza Josolyne), 23 роки. була поміщена в Бедлам в 1857 році з діагнозом «перенапруження». На фото вона виглядає вимотаний і пригніченою. на обличчі - сліди пошкоджень. Елайза працювала хатньою робітницею. єдиною в величезному будинку на 20 кімнат. Їй не вдавалося підтримувати всі кімнати в порядку. особливо в зимові місяці. коли будинок промерзав. і потрібно було розтоплювати каміни і запалювати світильники. Що порекомендував би психіатр Елайза сьогодні?
Психіатр Наталія Чорнобильська передбачає. що у Елайзи могло бути тривожно-депресивний статус.
" Швидше за все. їй би призначили заспокійливі і. можливо. легкі антидепресанти. І обов'язково - зміна обстановки: лікарняний або відпустку хоча б на місяць. Якщо це неможливо. рекомендували б госпіталізацію. тому що якщо людина приймає транквілізатори. але йому як і раніше потрібно в авральному режимі виконувати важку працю. ефект буде сумнівний ».
В її особовій справі йшлося. що Елайза часто «наносила собі ушкодження. стукала головою об двері і стіни. тому спати їй доводилося в кімнаті з м'якими стінами ».
Сара Гарднер (Sarah Gardner), 26 років. теж прислуга з Лондона. хотіла вбити себе. Вона була розчавлена плітками щодо себе і свого наймача. так як в той час для самотньої жінки працювати на чоловіка вважалося ганебним. це викликало багато питань. Сарі знадобилося всього кілька місяців. щоб її визнали повністю здоровою.
Емма Річес (Emma Riches), 27-річна мати чотирьох дітей. потрапила в Бедлам. коли її молодшій дитині було всього чотири тижні від народження. Діагноз - «пологове безумство», в наш час ми б сказали «поста депресія». Вона страждала від цього захворювання після кожних пологів і вже потрапляла в клініку раніше. На фото на ній «укріплене плаття», зшите таким чином. щоб його не могли порвати інші пацієнти. «Вона ніколи не говорить і не проявляє інтересу до чого-небудь ... Вона навіть не їстиме. поки її не змусять. не вдягається і не роздягається самостійно ».
Невідомо. як саме лікували Емму. ми знаємо тільки. що «ліки були визнані неефективними». Через рік після перебування в клініці її депресія пройшла.
Але потрапити туди можна було і набагато простіше. Причиною багатьох психічних захворювань вважалося розлад репродуктивної системи. У Вікторіанську еру дітонародження було сенсом життя жінки. Випадки «меланхолії» спостерігалися у жінок в менопаузі. А вже «істерію» доктора-чоловіки бачили всюди. Вони пов'язували її з неправильним положенням матки. і майже будь-яка поведінка могло вважатися ознакою цього «захворювання»: наприклад. якщо жінка занадто жваво базікала з подругами.
Було і захворювання. яке називалося «моральним божевіллям», яке теж могло привести жінку в божевільню. Простіше кажучи. зрада.
Лікування або тортури
Один із способів лікування називався «ротаційна терапія». Він був винайдений Ерасмуса Дарвіном - дідусем того самого Чарльза Дарвіна. Сенс лікування зводився до того. що пацієнта пристібали до стільця. підвішеному в повітрі. і крутили. Годинами. Це був болісний і моторошний процес. що не приводить ні до яких результатів. крім помутніння свідомості.
За цим процесом. до речі. могли спостерігати глядачі. Досить було заплатити кілька шилінгів. і видовище було забезпечено.
У XVIII і XIX століттях пацієнтів занурювали в крижану воду. морили голодом і часто - били. Філантроп Едвард Вейкфілд. який відвідав Бедлам в 1814 році. описував. як він спостерігав голих. які страждають від голоду людей. прикутих до стін короткими ланцюгами.
Іншим способом лікування вважалася холодна ванна. придумана Джоном Монро. його дотримувалися протягом 40 років. починаючи з 1751 року. У XIX столітті цю процедуру зробили «сезонної» і лікували пацієнтів таким чином тільки до настання холодів.
Для деяких «важких» пацієнтів застосовували блювотні препарати і проносне у великих кількостях. що могло навіть привести до смерті пацієнтів.
Відомо. що «меланхолію», яку пов'язували з менопаузою. лікували п'явками. яких поміщали на лобок жінки. Жіноча сексуальність (кажучи тодішнім мовою. «Еротоманія» або «гіперсексуальність») лікувалася холодними ваннами. душем і охолоджуючими компресами на область геніталій.
Французький лікар Жан-Етьєн Еськироль так описував лікування жінки 15-хвилинним крижаним душем: «Після нього вона тряслася. її щелепи люто тремтіли. а кінцівки не могли утримати вагу її власного тіла. пульс був рідкісним і переривчастим ».
Ще одним «дієвим» препаратом вважалася ртуть. Нею лікували істерію. а ще вона заспокоювала пацієнтів. роблячи їх млявими і сонними.
На щастя. за 200 років образ психіатрії радикально змінився. і від колишньої безпорадності не залишилося і сліду.