Діагноз - кінцевий результат діяльності психолога, спрямованої на опис і з'ясування суті індивідуально-психологічних особливостей особистості з метою оцінки їх актуального стану, прогнозу подальшого розвитку та розробки рекомендацій, визначених завданням психодіагностичного обстеження.
Предмет психологічного діагнозу - встановлення індивідуально-психологічних відмінностей як в нормі, так і в патології.
Найважливішим елементом психологічного діагнозу є необхідність з'ясування в кожному окремому випадку того, чому дані прояви виявляються в поведінці обстежуваного, які їхні причини і наслідки. Встановивши засобами психодіагностики ті чи інші індивідуально-психологічні особливості, дослідник разом з тим позбавлений можливості безпосередньо вказати на їх причини, місце в структурі особистості. Цей рівень Л. С. Виготський називав симптоматичним (або емпіричним) діагнозом, який обмежується констатацією певних особливостей або симптомів, на підставі яких безпосередньо будуються практичні висновки. Виготський зазначав, що такий діагноз не є власне науковим, т. К. Встановлення симптомів ніколи автоматично не призводить до діагнозу.
Другий щаблем у розвитку психологічного діагнозу є етіологічний діагноз, що враховує не тільки наявність певних особливостей (симптомів) особистості, але і викликають їх причини. Вищий рівень - типологічний діагноз, що полягає у визначенні місця і значення отриманих даних в цілісній, динамічної картині особистості. Діагноз нерозривно пов'язаний з прогнозом.
Дії консультанта при дачі клієнту порад і рекомендацій
Для того щоб клієнтові було цілком зрозумілі пропоновані психологом-консультантом поради та рекомендації, а також для того, щоб клієнт зміг ними з успіхом скористатися і домогтися бажаного практичного результату, при формулюванні порад і рекомендацій психолога-консультанта слід дотримуватися таких правил:
Правило 1. При формулюванні порад і рекомендацій щодо практичного вирішення проблеми клієнта бажано, як і при інтерпретації сповіді, пропонувати йому не один-єдиний, а відразу декілька, по можливості - різних, порад і рекомендацій.
Це пов'язано з тим, що різні способи вирішення однієї і тієї ж проблеми вимагають дотримання різних умов і виконання різних дій. Деякі з них в силу тих чи інших обставин можуть виявитися недоступними клієнту, що значно знизить ефективність практичної дії відповідних рекомендацій.
Наприклад, психолог-консультант може рекомендувати клієнту такий спосіб поведінки, який зажадає від нього неабиякої сили волі і ряду інших якостей особистості, які у даного клієнта можуть виявитися відносно слабко розвиненими. Тоді запропоновані йому рекомендація навряд чи виявляться практично корисними і досить ефективними. Або, наприклад, рада психолога-консультанта клієнту може припускати наявність у останнього досить великої кількості вільного часу, якого насправді у клієнта може не виявитися.
У загальному випадку число пропонованих клієнту різних способів вирішення його проблеми повинно бути два або три, і всі ці способи повинні враховувати реальні умови життя клієнта, його можливості, а також його індивідуальні психологічні особливості. Число пропонованих способів вирішення проблеми також має бути таким, щоб клієнт був в змозі вибрати з них те, що його цілком влаштовує і повністю підходить для нього.
У зв'язку з цим психологу-консультанту необхідно ще до того, як він почне пропонувати йому практичні рекомендації, добре дізнатися клієнта як особистість.
Правило 2. Психологу-консультанту слід пропонувати клієнтові не тільки поради як такі, але також і власні оцінки цих рад з точки зору легкості або труднощі дотримання їх в рішенні виниклої проблеми.
Йдеться про те, що клієнт повинен мати достатньо повну інформацію про кожну конкретну рекомендації, пропонованої психологом-консультантом, тобто знати, чого йому буде коштувати проходження тієї чи іншої рекомендації і з яким ступенем ймовірності таке проходження призведе до вирішення хвилюючою його проблеми.
Після того як психолог-консультант запропонував клієнтові альтернативні поради щодо вирішення його проблеми, в голові у клієнта (в силу його психологічної, професійної непідготовленості і недостатності життєвого досвіду, а також з причини надмірності отриманої від консультанта інформації) далеко не відразу складається цілком адекватний образ ситуації . Клієнт далеко не відразу в змозі зробити правильний вибір з числа запропонованих йому альтернатив. Більш того, він, як правило, і не має достатньої для цього часом. В силу зазначених причин клієнт не відразу може прийняти потрібне і правильне рішення.
Для того щоб полегшити клієнту пошук такого рішення, психолог-консультант в той час, коли клієнт ще роздумує над отриманою інформацією, сам повинен запропонувати йому аргументовані власні оцінки ефективності різних способів поведінки, розкриваючи перед клієнтом їх позитивні і негативні сторони.
Приймаючи остаточне, самостійне рішення, клієнт повинен віддавати собі, звіт в тому, що якщо він вважатиме за краще один зі способів поведінки іншим, то в результаті отримає якусь вигоду і щось майже напевно пропустить.
Правило 3. Клієнту необхідно надавати можливість самостійно вибирати той спосіб поведінки, який він вважає для себе найбільш підходящим.
Ніхто, крім самого клієнта, не в змозі повністю знати його індивідуальні особливості і умови життя, тому ніхто, крім клієнта, не зможе прийняти оптимальне рішення. Правда, може помилятися і сам клієнт. Тому психолог-консультант, надаючи клієнтові можливість здійснити самостійний вибір, зобов'язаний все ж висловити і свою точку зору.
Одна з дієвих форм надання практичної допомоги в даному випадку клієнтові з боку психолога-консультанта полягає в тому, що консультант і клієнт на деякий час як би міняються ролями: психолог-консультант просить клієнта пояснити йому зроблений вибір і обґрунтувати його, а сам, уважно слухаючи клієнта, ставить йому запитання.
Правило 4. На закінчення психологічної консультації дуже важливо забезпечити клієнта дієвими засобами самостійного контролю успішності вживаються практичних дій щодо вирішення проблеми.
Оскільки психологічне консультування є в основному методом самостійної психокорекційної роботи, розрахованої на власні сили і можливості клієнта, на те, що виправляти недоліки у власній психології і поведінці клієнтові доведеться самому, то дуже важливо забезпечити його засобами самоконтролю ефективності вжитих ним же дій.
Саме в даному випадку мова йде про те, щоб точно повідомити клієнту, як він на практиці може проконтролювати себе, і за якими ознаками він буде судити про те, що його поведінка правильне, а їхні дії насправді дають позитивний результат.
Правило 5. Надання клієнту додаткової можливості отримання від психолога-консультанта необхідних порад і рекомендацій вже в процесі практичного вирішення проблеми.
Це правило пов'язане з тим, що далеко не завжди і не відразу клієнту все буває зрозуміло і все без винятку повністю вдається. Нерідко, причому навіть тоді, коли клієнт, здавалося б, все досить добре зрозумів, прийняв рекомендації психолога-консультанта і вже практично приступив до їх виконання, в процесі реалізації отриманих рекомендацій раптом виявляється безліч непередбачених обставин і додаткових питань, які потребують термінових відповідей.
Для того щоб ці питання оперативно вирішувалися, необхідно, щоб клієнт мав можливість постійно підтримувати зв'язок з психологом-консультантом, в тому числі і після завершення консультації та отримання потрібних рекомендацій. А для цього психолога-консультанта необхідно, розлучаючись з клієнтом з дня завершення консультацій, точно повідомити йому, де і коли він - клієнт - зможе при необхідності отримати від нього потрібну оперативну допомогу.
Правило 6. Перш ніж завершити роботу і надати клієнту можливість діяти самостійно, психолог-консультант повинен переконатися в тому, що клієнт дійсно все зрозумів правильно, прийняв і без сумнівів і коливань готовий діяти в потрібному напрямку.
Для того щоб практично переконатися в цьому, в кінці консультації бажано знову надати слово клієнту і попросити його відповісти на наступні, наприклад, питання:
Чи всі для вас зрозуміло і переконливо?
Іноді корисно задати клієнту ряд конкретних питань, у відповідях на які з'ясовується ступінь розуміння і прийняття клієнтом рекомендацій, отриманих від психолога-консультанта.