Під біофізичним методом фіксації протезів на беззубою щелепи по-ють використання фізичних законів і анатомічних особливостей кордонів протезного ложа. Як зазначалося, присмоктуються приспособле-ня типу камер і присосов не виправдали себе.
Але сам принцип втілений в освіту розрідженого повітряного про- простору під всім базисом протеза. Необхідною умовою для цього яв-ляется освіту по краю протеза замикає клапана за допомогою тка-ній, розташованих по межі протезного ложа. Механізм цього явища
на екзаменаційні питання ^
полягає в тому, що зазначені тканини, стикаючись з краєм протеза, перешкоджають проникненню під нього повітря. При русі ж протеза, особливо його відвисання, простір між ним і слизовою оболонкою збільшується. Оскільки доступ повітря припинений, то виникає разре-женное простір. Замикає клапан по краю протеза створюється за допомогою функціонального відбитка.
Описаний метод дозволяє домогтися гарного кріплення протезів на беззубих щелепах. Розріджений простір, що створюється на. більшої плошали, робить цей спосіб більш щадним для тканин протезного ложа, ніж застосування камер і дисків. Помилково стверджувати, що в даний час фіксація протезів заснована лише на створенні під протезом разре-женного простору. Насправді цей метод, будучи основним, не виключає застосування таких способів, як анатомічна ретенція, утя-Желен протеза і ін.
Застосування останніх методів, особливо використання анатомічної ретенції, створюваної добре збереженими альвеолярними частинами, буграми верхньої щелепи і високим склепінням твердого неба, робить кріпл-ня протеза більш надійним, особливо якщо з яких-небудь причин краї-вої замикає клапан створити не вдається. Більш правильно вважати, що фіксація протезів в даний час здійснюється шляхом поєднання раз-особистих коштів, тобто застосовується комбінований метод.
Методи отримання функціональних відбитків за Гербсту,
Функціональним відбитком прийнято називати відбиток, що відображає стан тканин протезного ложа під час функції. Вперше методика його отримання була розроблена Шротта в 1864 р
Гербст в 1957 році описав повний комплекс функціональних проб для формування країв індивідуальної ложки і самого функціонального від-лещата. Гербст також запропонував спеціальний термопластический відбиток-ний матеріал - адгезіаль.
Для отримання функціонального відбитка, краї якого формуються за допомогою функціональних проб, необхідні індивідуальні ложки. Останні можуть бути виготовлені двома способами.
У роті хворого формують індивідуальну ложку з воску. Потім вос-ковую модель ложки загіпсовують в кювету і віск замінюють пластмас-сой. Цей спосіб виготовлення ложки показаний при всіх типах беззубою че-щелепи. Виготовлення ложки з воску вимагає навику.
2. Індивідуальну ложку готують з пластмаси (краще безбарвної) на гіпсовій моделі. Для цього знімають орієнтовний відбиток альгінат-ної або термопластичному масою.
За анатомічною відбитку виливають гіпсову модель і на ній окреслено-вают кордону індивідуальної ложки. На нижній щелепі вестибулярна межа ложки проходить не по самому глибокому місцем перехідною склад-ки, а на 2 - 3 мм вище за нього. Щічні і губні вуздечки при цьому перекривають-ся. У регромолярной області межа ложки проходить на 2 мм позаду слизу-стого горбка. На мовній поверхні, від горбка, межа йде прямовисно вниз до щелепно-під'язикової лінії і проходить вперед трохи нижче її, трохи не доходячи до найглибшого місця під'язикової простору, огинаючи попереду вуздечку язика.
Яким би способом не була виготовлена індивідуальна ложка, перед зняттям відбитка необхідно провести її спеціальну припасування: снача-ла звільняють вуздечку нижньої губи, мови, а також щічні вуздечки, з-здавен в краї ложки виїмки.
Подальшу припасування ложки виробляють за допомогою проб Гербста.
1. Просять хворого проковтнути слину. Якщо при цьому ложка скидає-ся, треба вкоротити її край від місця позаду горбка до челгостно-под'язич-ної лінії.
2. Потім просять пацієнта повільно відкривати рот. Якщо ж ложка при цьому піднімається ззаду, то її вкорочують на ділянці від горбків до міс-та, де пізніше буде стояти другий моляр (2). Можна сошлифовать ложку зовсім близько до бугоркам, але їх ніколи не можна залишати вільними. Якщо піднімається передня частина ложки, то край її з вестибулярної сторо-ни сошліфовивают в ділянці між іклами (3).
3. Провести мовою по червоній облямівці нижньої губи. Якщо ложка піднімається, то сошліфовивают край її, що йде уздовж щелепно-під'язикової лінії (4).
4. Доторкнутися кінчиком язика до щоки при напівзакритому роті. Місце необхідного виправлення знаходиться на відстані 1 см від середньої лінії на під'язиковому краї ложки (5). При русі мови вліво виправлення може знадобитися справа, при русі мови вправо - з лівого боку.
5. Провести мовою по червоній облямівці верхньої губи. Виправлення краю ложки робиться у вуздечки язика увігнуто, але не у вигляді канавки (6).
6. Активні рухи мімічної мускулатури, витягування губ вперед. Якщо ложка при цьому піднімається, то потрібно ще раз вкоротити її зовнішній край між іклами (3). Між іклом і другим премоляром по вестібуляр-ному краю ложки є місце, де заходить занадто глибоко край її виталкі-ється пасивно тканиною. Якщо покласти вказівні пальці трохи нижче кутів рота і виробляти без тиску погладжування, то в цьому місці (7) ясно відчувається заходить занадто глибоко край ложки. Всі рухи, крім останнього, повинні проводитися самими пацієнтами.
Метод Гербста передбачає також формування під'язикової ва-лика з термопластичної маси для відображення переднього і бічного відділів під'язикової простору.