(Із збірки: великоруські казки Вятської губернії. Збірник Д.К. Зеленіна. - Записки РГО, 1915, т. XLI)
Ж або дід та баба, у них було двоє дітей: син та дочка. Люди похилого віку були благочестиві і діти благочестиві. Дід та баба померли і залишили своїм Дитинко власне багатство. Вони поділилися: сестра все вгорі була, а брат їздив торгувати і кожен раз ходив до сестри благословляє.
У від вони жили, жили; сестра і бает братові:
- Ж енісь, брат. Пора тобі одружуватися, пора господинею обзаводитися.
- До ак же я буду одружити: раптом дружина потрапить сердита, негоже, і я тобі коритися не буду.
- Н у що ж, ви і без мене проживете.
Б рат одружився. Ось і давай невістка на зовицю зуби точити: треба зовицю вигнати, щоб однією господинею бути і щоб чоловік сестри не слухав.
У їхав у неї чоловік на ярмарок, а вона весь посуд перебила і біжить до чоловіка:
- Про х, Іван, хрестьянскій син, подивись-ко: у тебе сестра весь посуд перебила!
- П оди ти, невіглас, з базару, мене не ганьби!
Б рат приїхав додому, сестрі нічого не сказав, а, як і слід було, благословив.
У від виїхав Іван на базар на інший день, а його дружина зарізала двох жеребчиків і знову біжить і кричить чоловіку:
- У тебе сестра не зупиняється, вона зарізала пару жеребчиків!
- Н е ганьби ти мене, невіглас, при народі, не говори мені про сестру.
П ріехал Іван додому і ніби нічого не чув, пішов до сестри, благословив:
- Н у, сестра, добре поторгував.
Про на подякувала:
- Н у слава Богу, добре.
Н у от і добре. Поїхав вранці знову, знову прийшов до сестри, благословив:
- Н у, сестра, я поїхав.
Про на благословила. А дружині це не подобається. Вона - нічим взяти! - відрубала у свого сина голову. І знову біжить на базар:
- П оглянувши-ко! Ти мені не віриш, а подивись-ко: твоя сестра нашого дитятка зарубала.
У від він приїхав додому, прийшов до сестри:
- Х Добре, - каже, - я, сестра, поторгував.
З Естра подякувала брата, вона і не подумала, що у них там сталося.
У від вранці він встав і давай сестру кликати кататися.
А вона і бает:
- П очто мене кличеш, у тебе господиня є, їдь з господинею.
- Н ет, - каже, - мені з тобою хочеться покататися.
Н у, сестри не відімкнули.
В від вже він її катав-катав, відвіз в чисто поле до пенька і бает:
- До ладі голову на пеньок, я буду рубати.
Т оли вона йому:
- П ому я буду голову класти, з якої такої причини?
- А по тій, - бает, - причини, що ти посуд перебила, що пару жеребчиків зарізала - НЕ так це не моє одне, а по-батьківськи, артільно;
а ти ще дітище зарубала, так це дітище моє.
А вона:
- Е слі я твоє дітище зарубала, так ось що: відсікай мої руки по лікоть.
Про н взяв і відсік у неї руки, сам поїхав, а її тут і залишив: куди знаєш, туди і йди без рук-то!
Н у от вона і пішла. Йшла так йшла, йшла так йшла, і зайшла до царя в сад. Ходить вона по саду і своїм ротом общипує яблучка і бахoріт 1 сама собі:
- До то б мене заміж взяв, тому б я принесла сина по-колeн в золоті, по-локoть в сeребре.
Ц Арский син підслухав її ці мови, прийшов додому і сказав:
- М амонька, у нас в саду ходить дівчина - така красуня, я такий не бачив, я її за себе заміж візьму.
Ц Аріца і бает:
- Д ля чого ж ми її візьмемо, у неї рук немає!
- А я подряжу няньку, аж надто вона мені подобається.
Н у от і отпіровалі весілля.
Ж або вони рік, і царський син поїхав на війну, а вона без нього і принесла сина по-колeн в золоті, по-локoть в сeребре, чи такий хлопчина баскoй 2. Потім відписала цариця своєму синові, що "у тебе господиня принесла сина по-колeн в золоті, по-локoть в сeребре ".
У від цього листа пішло, і пішло повз станцію, а на тій станції і жила та баба, що зовицю винищила. Ось вона про це лист здогадалася, лист це роздрукувала, прочитала і відписала царського сина інший лист, що "у тебе господиня принесла не дитину, а щененка". Він і відписав назад: "Кого б не принесла, а без мене б нікуди не подітися: сам приїду, сам побачу".
У від знову йде лист мимо тієї жінки. Вона знову лист роздрукувала і відписала: "Забирайся з дому, а то приїду - голову знесу!" Ну, прийшов лист, вона заплакала і стала збиратися, і ніхто не міг її утримати: ні цар, ні цариця, - пішла і пішла.
У від прийшла вона до річки і захотіла напитися, стала пити - а дитинка-то і випав в воду (бач, свекровушка-то прив'язала його рушником до неї). Лягла вона на берег і стала плакати: "Якби були у мене рученьки, али б я свого немовляти не вийняла!" Ось раптом виросли в неї руки, так ні перстіков 3. Ось знову стала плакати, нащо перстіков немає (а немовля все не тоне). У неї і перстікі виросли, та не гнуться. Ось і знову плаче, заливається гіркими сльозами: Чому перстікі не гнуться (а немовля уже й погано стає видно). Ну ось, стали у неї і перстікі гнутися, вона і зловила немовляти. Дістала і пішла далі.
П ошла і зайшла до своєї невістки на станцію і підрядилась до неї в служниці. Вона невістку впізнала, а невістка її не впізнав. Ось цей хлопчик виріс хлопчина забавний, майстер був казки розповідати.
Н у, а потім на ту ж квартиру приїхав царський син і каже:
- Н ечем Чи є у вас побавитися?
- Про ї, у нас он у служниці є хлопчик, він боляче майстер казки розповідати.
- Н у-ка, за ним сходіть, покличте сюди!
П ошлі, стали кликати його.
- Н ет, - каже, - я без Мамонька не піду.
Н у там йому сказали:
- І дитя з нею.
У від вони один одного впізнали, а господині нічого не бают. Хлопчик і каже:
- П усть ніхто мене не перебиває, тоді буду і казку розповідати.
Ц Арский син і бает:
- Н у ладно, якщо хто переб'є - тому голову геть!
В від і став хлопчина казку розповідати: "Жили-були дід та баба, у старого у баби були двоє дітей: син та дочка. Брат з сестрою поділитися, потім брат одружився. Невістка зовицю злюбила і стала на неї чоловікові наговорювати, щоб брат сестру прогнав. Ось спершу зламала весь посуд і звалила вину на зовицю; потім зарізала двох жеребців - а брат сестри не проганяє, сестрі все підкоряється. В ту пору вона відрубала у свого сина голову. "а та зла баба і заyхала 4:
- Н і, не вона зарізала, а зовиця!
Ц Арский син схопив її за руки, потім велів посадити її на ворота і розстріляти, а господиню і сина відвіз додому. І стали вони жити-поживати та добра наживати.