Популярний дитячий письменник з Франції знову приїхав до Москви і розповів про нову книгу
Текст: Дарина Лабутина / РГ
Фото: РГ
Інтерв'ю Жан-Філіп Арру-Віньо дав в єдиному тихому куточку на третьому, дитячому, поверсі ярмарки. В руках у нього банан - на їжу часу не залишається: потрібно встигнути відповісти на всі питання, підписати книгу кожному маленькому фанату - і кожному своє, індивідуальне побажання.
Жан-Філіп Арру-Віньо: Для мене це велика загадка. Напевно, справа в тому, що діти всього світу люблять разом сміятися, грати і пустувати, незалежно від того, в якій країні вони живуть.
Ви переконані, що дитяча література повинна відповідати на питання, а доросла - задавати їх. І яку відповідь діти зможуть знайти в ваших книгах?
Жан-Філіп Арру-Віньо: Мабуть, головна відповідь: бути разом - з батьками та іншими дітьми - це велике щастя, яке потрібно цінувати. Дуже важливо поважати, слухати і підтримувати один одного, незважаючи на сварки, залишатися друзями. І тут немає ніяких вікових обмежень, це стосується не тільки дітей, а й їхніх батьків, бабусь і дідусів - всім потрібно бути разом.
На презентації ви сказали, що встигли відвідати кілька московських шкіл. У Франції ви працювали викладачем французької мови в коледжі. Як вам здалося, російські діти відрізняються від французьких?
Жан-Філіп Арру-Віньо: Мені вони здалися дуже розумними і дисциплінованими.
Жан-Філіп Арру-Віньо: Так, у них хороші вчителі. Російські діти дуже цікаві, хочуть все знати, у них навіть горять очі, коли вони задають питання.
Одна дитина запитав, хто ваш улюблений російський письменник, і ви назвали Льва Толстого. А які книги ви читаєте своїм дітям?
Жан-Філіп Арру-Віньо: Мої діти давно виросли і справляються самі, хоча у нас в родині залишилася традиція спільного читання. Кожен сидить в своєму кутку з власною книгою, але читаємо разом. Потім обмінюємося думками. А в дитинстві читав їм різні книги: казки, альбоми з картинками, комікси, щоб можна було обговорювати разом, розглядати малюнки.
Значить, діти у Франції охоче читають?
Які теми хвилюють дитячу літературу у Франції?
Жан-Філіп Арру-Віньо: Абсолютно все. За останні 20 років напрямок дитячої літератури набрало обертів. Любов, пригоди, смерть і навіть політика. З дітьми можна говорити про все, як і з дорослими, тільки не прямо, а за допомогою метафор, історій, з урахуванням віку аудиторії.
А вам більше подобається писати для дітей або для дорослих?
Жан-Філіп Арру-Віньо: Звичайно, для дітей. Тому що ці книги я сам читав в дитинстві, завдяки їм і захотів стати письменником. Пишу чергову книжку для дітей - і я знову той 12-річний хлопчина, який крадькома виводив роман на полях шкільного зошита.
«Чому всіх братів у вашій книзі звуть Жанамі?» - поцікавилися хлопці.
Жан-Філіп Арру-Віньо - друга дитина в сім'ї з шести дітей, батьки яких не були письменниками і не відрізнялися особливою фантазією. Жан і Жанін назвали своїх шістьох синів Жанамі. Власні спогади про життя у великій дружній родині Арру-Віньо і записав в серії «Пригоди сімейки з Шербура». Шоста частина повинна була стати останньою, але московські діти так не хотіли розлучатися з героями, що умовили письменника пригадати веселих історій ще на один том - благо їх у нього припасено досить.
- У дитинстві я був натренованим шукачем пригод. - розповідає 58-річний письменник, - вигадував секретні шифри, переслідував перехожих в упевненості, що це шпигуни і злочинці. Але пригоди ніяк не хотіли траплятися в моєму житті: нічого загадкового, надприродного, заплутаного, що вимагало б розгадки. Тому я і став письменником, щоб придумувати дивовижні речі, які зі мною так і не відбулися.
У його серії маленьких Ніколя стало в шість разів більше, а Франція постаріла на десять років (у Госинни дія відбувається в 60-е). Ілюстратора «Маленького Ніколя» Жан-Жака Семпе Жану-Філіпу Арру-Віньо замінила французька художниця Домінік Корбассон, чиї роботи можна побачити в журналах Cosmopolitan, Madame Figaro і Vanity Fair.