Учитель повинен професійно володіти знаннями по предмету і методичними вміннями та навичками організації навчальної діяльності учнів. Вимоги до вчителя:
Принципи особистісно орієнтованого навчання
Принципи особистісно орієнтованого навчання. У праці вчителя є своя поезія і своє натхнення, учитель здатний створити в класі якусь надзвичайну і незабутню атмосферу ні з чим не порівняльного, особливого людського спілкування, вчитель навіть може і справді в своїй діяльності піднятися до рівня мистецтва, але це все має не божественну, а цілком земну природу, в основі якої лежить любов до дітей, любов до свого предмету, а також високу майстерність і професіоналізм.
Компоненти, з яких складається професійна підготовка вчителя. Найголовніше в особистісно орієнтованому навчанні - фігура вчителя. За умов особистісно орієнтованого навчання обох учасників навчально-виховного процесу об'єднує пізнавальний інтерес. Учитель і учень спраглих нових знань, які служать їм матеріалом для формування особистості. А значить, головне завдання вчителя полягає в тому, щоб перекласти свою індивідуальність на мову педагогічного спілкування, в основі якого - рівноправні суб'єкти реляції з учнем.
Особистісно орієнтоване навчання
- Особистісно орієнтований підхід у навчанні грунтується на сприйнятті індивідуальності. Самоцінності учня як носія суб'єктивного досвіду, який у нього складається з перших днів життя. Учень має право на власний шлях розвитку, вибір засобів навчальної діяльності в межах її цілей.
- Учитель, ставлячись до учня як до особистості, надає останньому можливість саморозвіватісь і самореалізуватися, враховує його можливості, особливості, здібності. Взаємодія між ними має будуватися на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.
- Завдання вчителя полягає насамперед у тому, щоб активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно справлятися різноманітним навчальним, а в подальшому - виробничим проблемам, їх слід навчати оптимально реалізувати свій інтелектуально-вольовий і моральний потенціал.
- Особистість педагога лише передумова формування вихованців. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв'язки з дітьми, сприяє збагаченню їх досвіду емоційними переживаннями.
- Якщо вчитель ставитися до учня без справжніх інтересу і поваги, у останнього не буде ніяких підстав сприймати себе як особистість.
- Щоб зрозуміти учня, його думку, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у взаєминах з ним, вчитися відчувати до нього постійний інтерес.
- Учитель, форми і способи діяльності якого статичні, які не змінюються від уроку до уроку, з року в рік, слід задуматися про доцільність свого перебування в школі.
- Якщо учень не сприймає способу дій (тобто способу впливу) щодо нього, то це, як правило, означає лише одне: ці дії не відповідають його особистісним очікуванням.
- Якщо вчителю потрібно зробити зауваження учневі, то зробити це слід дружелюбно, з повагою до нього, - тоді ваше несхвалення його поведінки втратить психологічно негативний ефект.
- Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте можливостей за будь-яку ціну довести свою правоту. Набагато краще спробувати зайти взаємоприйнятні шляк вирішення цього конфлікту.
- У батьків своїх учнів учитель бачить однодумців і соратників. Досягти професійного успіху він може, лише узгоджуючи свої дії з ними.
Таким чином, професійні чесноти повинні базуватися на принципах особистісно орієнтованого навчання, оскільки така основа відкриває перед учителем великі і неосяжні перспективи. Але дотримання самих лише подібних принципів для ефективної навчально-виховної діяльності ще недостатньо - для успіху необхідні також професійні знання і навички, без яких важко уявити вчителя.
Професійні складові вчителя зарубіжної літератури
Сучасні дослідження з психології педагогічної діяльності дозволяють класифікувати художньо-педагогічні завдання, які повинен вміти вирішувати вчитель, в такий спосіб:
- художньо-дослідні;
- художньо-конструктивні;
- художньо-організаційні;
- художньо-комунікативні.
Художньо-дослідні завдання - це ті завдання, які складають стрижень діяльності вчителя, оскільки без літературознавчого дослідження учителем літератури, літератури художнього тексту його діяльність втрачає будь-який сенс. Зате, з іншого боку, діяльність вчителя неможливо собі уявити без дослідження їм і характеру сприйняття художнього тексту учнями-читачами. Художньо-дослідний компонент діяльності вчителя літератури є особливим різновидом специфічної творчості.
Рішення художньо-конструкторських завдань забезпечує таку відповідну організацію літературного матеріалу, яка дозволяла б надати йому доцільну і ефективну педагогічну форму. Тому на цьому етапі відбувається своєрідна психологічна перебудова, наслідком якої є те, що на перший план висуваються не стільки літературознавчі знання і художній смак, скільки педагогічні вміння та навички. І саме застосування цих умінь і навичок дозволяє досягти поставленої мети. Коли мета визначена точно, тоді збільшуються можливості застосування варіативних систем засобів і прийомів такої організації. Емоційно-художня форма - це така педагогич інтерпретація художнього матеріалу, яка, утворюючи певну стійку структуру, передає в емоційному аспекті його найважливіші риси і особливості. І з творчим розвитком емоційно-художньої форми фактично і пов'язана художньо-конструкторська діяльність учителя літератури. У сучасній педагогіці вже аксіомою стало переконання, згідно з яким будь-яке пізнання передбачає включення суб'єкту, що пізнає, в активну діяльність. Тобто мова йде про те, що знання не можна "отримати", його можна тільки засвоїти в процесі своєї діяльності. А отже досить гостро постає питання про організацію цієї діяльності вчителем тобто за рішенням їм ще й художньо-організаторських завдань.
Автоматизація звуків