Вірші про горах і водах
«Мудрий (Чжи Чже) насолоджується водами. Людяний (Жень Чже) насолоджується горами. Мудрий рухливий. Людяний спокійний »(Кун Цзи« Лунь-юй », 6, 21).
«Народилася душа людини і з'явилося слово. З'явилося слово і засяяло Вень. Воно укладено в усьому, в красі природи, в візерунку хмар. Кожна форма світу породжує собі особливий вираз, і кожен звук породжує вень. Вень слова є душа Неба і Землі »- скаже Лю Се (465-522) в трактаті« Дракон, виліплений в серці Вень ». У поезії Кітаци висловлювали "душу" неба і землі.
Природа завжди була її квітами і плодами, деревами і птахами, знання яких заповів Конфуцій в «Бесідах і судженнях», зберігалася завжди. Шлях китайського поета був важкий. Щоб отримати державну посаду потрібно було здати важкий іспит. І, крім того, вміти писати вірші. Але не кожен чиновник ставав поетом. А ті, хто отримували посади, крім занять поезією, повинні були виконувати важку державну службу. Моральні якості такого поета-управителя були основою їх репутації. Про добром правлінні танского Бо Цзюй-і сунского Су Ши пам'ятають і понині.
Поезія середньовіччя наповнена замилуванням кипарисами, квітами, травами. У пейзажах були буддійські монастирі в горах або зруйновані старовинні храми і святилища На свиті мінського художника Лу Чжи зображено житло в горах - традиційне для того часу зображення притулку відлюдника в горах.
Лу Чжи. Житло в горах
Хто такий відлюдник, спостерігач природи і її близький друг, образ проходить через всю китайську поезію? Часто людина, що займає високу посаду, але зумів внутрішньо відволіктися від користолюбства від жорстокості і кар'єризму був свого роду відлюдником. Саме цей стан допомагало розуму створювати поетичні шедеври, бачити світ іншим поглядом, недоступним суєтному людині. Виправданням подібної свободи був принцип «фен лю» - «вітру і потоку». Слідувати концепції «фен лю» - значить бути природним. Граничне розкріпачення, проходження несвідомому, яке виникає з глибин світобудови - все це забезпечувало співзвучність поета з навколишнім світом. Народжений даосизмом принцип «фен лю», органічно увійшов і в творчий метод літераторів буддійської школи Чань (яп. Дзен). Художник - буддист бачив явищах, доступних органам почуттів, тільки шлях до внутрішнього, суттєвого, потаєному.
Поети були мислячим шаром суспільства, в поезії зосередилася і наука того часу і філософія. У сунское час поети були і найвпливовішим шаром суспільства. Тому що стояли біля керма правління.
Коли ми говоримо про особливості світогляду китайців, не треба думати, що тільки винятковість характерна для неї. Поезія описувала життя часто дуже драматичну. І це життя народжувала поезію дивовижною внутрішньої сили і суворої класичної краси. Прекрасні вірші про «горах і водах» і «садах і полях» створювалися в найважчі моменти історії Китаю і саме тому, що вони не були простим пейзажем, володіли і зараз мають таку силу впливу.
"Вища чеснота подібна воді", - пише Лао Цзи.
Ініціатором жанру «віршів про горах і водах» був Се Лін'-юнь -китайський лірик.
Вірші Се Лін-юнь (385-433) - зразок експресивного ускладненого стилю. Його яскрава особистість, як би пробивається крізь етикет середньовічних канонів. Він - представник однієї з могутніх аристократичних прізвищ, віддав політичній боротьбі чималу частину свого життя. В результаті він впав її жертвою. Але у віршах його звучить голос людини, двічі покидав службу заради «садів і полів», голос художника, який розписав монастирські стіни, і захоплювався каліграфією. Се Лін'-юнь шукав істину в бесідах з буддійськими ченцями. Він так само тяжів до даосизму. Він багато подорожував в горах Півдня і оспівав їх красу.
Прекрасний образ поета створив сучасний китайський художник Фен Цзен:
Сє Лін'юнь. Фен Цзен
Мої почуття в Пенченском палаці
з приводу того, що рік наближається до заходу
що природа змінює свій лик.
що так скоро закінчується рік.
Пісня князівства Чу
відгукується смутком в душі,
Пісня князівства У