Набули широкого застосування препарати залоз внутрішньої секреції, лікувальні сироватки, вакцини та інші бактеріальні препарати.
Виникнення фармацевтичної промисловості
Під впливом виникають промислових потреб в цей історичний період відбувається подальший розвиток хімії. Виробництво хімічних препаратів до середини XIX століття перейшло до промисловості, а розвиток галенових лабораторій призвело до припинена-нию виготовлення в аптеках екстрактів і настоянок. У 1816 р було організовано виробництво хініну.
У 1827 р аптекар Мерк (Німеччина) заклав основу фабричного виробниц-ства морфіну, Наркотин, хініну, стрихніну і ін.
На базі аптечної лабораторії був заснований завод Риделя (Німеччина), який в 1844 р виробляв 570 препаратів.
Одним з видатних відкриттів (1842) було синтетичне отримання російським хіміком, професором Казан-ського університету Н. Н. Зініним, аніліну з нітробензолу. Синтез анілі-на поклав початок бурхливому розвитку фармацевтичної промисловості та багатьох інших областей органічної хімії.
Природні лікарські речовини, головним чином рослинного походження, були досліджені фармакологічно і хімічно, уста-новлено їх найважливіші діючі речовини. Багато лікарські речовини були отримані в хімічно чистому вигляді, завдяки чому появи-лась можливість більш обґрунтованого наукового їх застосування і точного дозування.
На початку 19 століття в Росії були створені міністерства. У 1803 р Медична колегія була закрита, а її функції передані Мі-ністерства внутрішніх справ (МВС), при якому були організовані Медичний департамент і Медична рада. Медичний Депарьє-таменту відав питаннями прийому на державну службу лікарів і аптекарів, керував державними аптеками, давав разре-шення на відкриття приватних аптек і проводив їх ревізії, видавав аптекарські такси. Медична рада давав висновку по науковим працям і медичним дипломам іноземних держав, становив фармакопеї.
З 1701 по 1836 року для відкриття аптеки в Росії требова-лось, щоб її власник мав диплом доктора медицини або апте-Каря. Ця обставина стримувало розвиток аптечної мережі в країні. Тому в новому аптекарських статуту 1836 року порядок відкриття аптек був змінений: відкрити аптеку з дозволу Меди-цинского департаменту МВС міг будь-яка людина, але керувати нею мав право тільки аптекар (згодом - магістр фармації) або провізор.
Статут обумовлював правила виготовлення і відпуску ліків з аптеки. При виявленні в рецепті неясностей, несумісних поєднань інгредієнтів або занадто великих доз отруйних або сильнодіючих речовин ліки не могли бути приготовлені. потрібно письмове підтвердження лікаря.
Ле-карственние кошти, позначені в аптекарської таксі знаком "+", відпускалися лише за рецептами лікаря, які залишалися в аптеці. Відпустка всіх ліків фіксувався в спеціальних книгах. До тарі прикріплювалася сигнатура.
У вийшли раніше (1830) правилах продажу отруйних і силь-нодействующіх засобів списки цих речовин вперше були обозна-чени відповідно буквами А і Б.
У 1837 р з метою уникнення нещасних випадків були введені колірні відмінності сигнатур для ліків внутрішнього і зовнішнього вживання.
Видання II Аптекарського статуту сприяло подальшому збільшенню числа аптек в Росії: в 1828 р їх було 423, в 1838 р - 572, а в 1849 р - вже 689.
Починаючи з 1864 р була розпочата земська реформа. Для надання лікарських-ної допомоги сільському населенню відкривалися земські аптеки. Перша така аптека була створена в 1868 р в Макаріївського повіті Нижегородської губернії.
Відкривалися земські аптеки на загальних підставах з приватних-ми, т. Е. За наявності в даній місцевості певної кількості населе-ня і рецептів.
Кількість аптек з добре поставленим справою лікарського обслу-говування населення було дуже незначним. Аптеки юридично зна-сідали під контролем лікарів, а фактично - повністю в руках фельдше-рів і сестер милосердя. Останні, часто які не знали правил виготовлення ліків, властивостей медикаментів, займалися виготовленням ліків неред-ко без отмеривания і отвешивания, на око. Часто в приміщенні, де бережи-лись медикаменти, готувалися настої і відвари, фельдшер брав біль-них, видаляв зуби, перев'язував рани. Фельдшери не вміли готувати складні лікарські форми (таблетки, болюси, свічки), і, знаючи це, лікарі відмовлялися від прописування таких лікарських форм.
Порядок відпуску ліків з земських аптек був різний. У перший час після введення земств плата за ліки з амбулаторних хворих не стягувалася. Однак такий відпуск ліків не можна було назвати безкоштовним, так як селянин оплачував вартість ліків завчасно у вигляді земського податку. У районах, де були приватні аптеки, безкоштовний відпуск ліків був дозволений лише особам, що надали поліцейське свідоцтво про бідність. Отримання такого свідоцтва для селянина було складним і важким справою, тому відпустку «безкоштовно» проводився тільки в одиничних випадках. Пізніше поліцейське свідоцтво замінили посвідченням земського лікаря. Однак число безкоштовно відпущених ліків не повинна була перевищувати 10% від усієї кількості прописаних лікарем рецептів.
Земські аптеки зіграли позитивну роль у справі поліпшення лікарські-ного обслуговування населення, а в деяких губерніях і повітах, де не було приватних аптек, земські аптеки по суті були родоначальних-ками аптечної справи в сільській місцевості.
У 1881 р були введені особливі правила для відкриття приватних сільських аптек. Згідно з цими правилами сільські аптеки повинні були відкриватися не ближче 7 верст від існуючих вже аптек. Вони могли мати аптекарські товари, прилади та обладнання за скороченим каталогу. Для управління такими аптеками допускалися особи, що мали звання аптекарських помічників.
Всі ці заходи сприяли динамічному розвитку аптечної мережі: якщо в 1843 р в Росії було 1302 аптеки, то в 1904 їх налічувалося вже 3757 - за 60 років число аптек в країні увели-чілось майже в 5 рази.
В цей же період в Росії видаються відомчі фармакопеї:
в 1866 р - військова, в 1869 р - морська, в 1874г. - придворна, в 1885 р - фармакопея Московської міської лікарні.
У 1905 був виданий IV Аптекарський статут. Якщо раніше приватні аптеки відкривалися тільки з дозволу Медичного департаменту МВС, то по Аптекарському статуту 1905 р право на подібний дозвіл було надано губернаторам.
До кінця 19 століття в Росії з'явилася велика мережа аптекарських магазинів в, які торгували готовими лікарськими кошти-ми, які отримуються від фармацевтичних фірм або у місцевих аптек. До 1913 р їх було більше 7000. Кінець 19 і початок 20 століть характеризуються виникненням в Росії великих виробництв деяких медикаментів: в 1909 р в заводських умовах виготовлялося 805 найменувань препаратів.
З 1897 року в Росії видавався новий журнал «Фармацевтичний вісник». в якому активну участь брали службовці фармацевти.
Власники аптекарських магазинів (а їх було у 1913 р понад 7000) широко практикували нелегальне виготовлення ліків і перетворювали ці магазини в «таємні аптеки», де нерідко можна було зустріти Фальс-сифікацію ліків.
Економічна відсталість Росії особ-но яскраво проявилася в роки першої світової війни.
Нерозумна митна політика стимулювала імпорт ме-дікаменти, а не розвиток вітчизняної фармацевтичної про-мисловості. Це поставило країну в залежність від поставок ле-карственних препаратів з-за кордону. Наслідки цієї ситуа-ції не забарилися виявитися під час Першої світової війни, так як головним постачальником медикаментів і напівфабрикатів в Росію була Німеччина.
Росія відчувала величезний недолік у ряді медикаментів. Не вистачало йоду, саліцилових препаратів, пірамідону, фенацетину. Випробовувалася гостра потреба в пере-вязочних засобах. На початку війни були конфісковані медикаменти німецьких і австрійських фірм, які перебували в Росії. З метою збільшен-ня випуску фармацевтичних препаратів підприємствам і лабораторіям було надано право необмеженого випуску товарів. Були відкриті нові виробничі підприємства громадськими організаціями: Загально-ством Червоного Хреста, Союзом міст і ін. А також приватними особами.