Як все почалося. Давно я хотіла антикварну ляльку, з тих пір, як раптом почала розуміти їх красу. Раніше, зізнатися, антикварні ляльки, бачені в музеях, бентежили мене своєю незвичайною зовнішністю ... Але до мого бажання приєднались і сумніви. Вартість ляльок досить висока, і хоча була можливість отримати ляльку в подарунок на день народження, наприклад, чомусь покупка не складалася ... я ніяк не могла вибрати, не могла наважитися натиснути на кнопку «Купити зараз», кілька аукціонів я так і не виграла , в результаті вирішила, що мені потрібніше новий фотоапарат, а лялька ... ну, значить не доля, значить почекаємо.
Однак напад бажання купити ляльку знову виник через якийсь час, він посилювався і тим, що несподівано я отримала щось на зразок премії ... Але тут заїла совість: я збираюся витратити гроші не на дітей, а на якусь ляльку, яка потрібна тільки мені ... Я довго металася, в результаті перевела ці гроші в один з благодійних фондів, які допомагають хворим дітям, так що про моїх таємних пристрастях ніхто і не дізнався ...
День покупки. Під Новий рік, прогулюючись по інтернет-аукціону в якості відпочинку від роботи, я знайшла ляльку. Нічим не примітне, звичайну, скажімо так, антикварну ляльку фірми Арман Марсель. І хоча я не відчувала такого захоплення, яке викликали, наприклад, попередні варіанти, я чомусь знала що я куплю саме її.
Колись на виставці я отримала таку пораду, якщо вже немає можливості колекціонувати антикварних ляльок, завести собі одну ляльку. Ця лялька якнайкраще підходила на роль єдиної, ось в чому справа!
Може бути, я не дуже добре вивчила уроки видавців журналу «Антикварна лялька», це з'ясується, коли лялька буде у мене. Але, судячи з опису і фотографій, лялька продавалася на оригінальному тілі, з оригінальним перукою, в автентичному оксамитовій сукні, в такому ж оксамитовому пальтечку і капелюшку. Сукня прикрашена вишивкою, розшите по горловині та рукавах. Нижня білизна, як годиться, присутній - сорочка, штани та нижня спідниця. У лялечки до ручки прив'язаний крихітний гаманець кольчужного плетіння, а до пальто пришпилена пара рукавичок! І все це отримати разом - по-моєму, якраз те що потрібно для образу єдиною антикварної ляльки в будинку! Я зрозуміла, що вона повинна бути моєю, що її не вистачає в моїй колекції (у мене невелика колекція вінтажних і сучасних ляльок - близько 100). В той же день я її купила, без торгів. Раніше у мене була думка купити якусь развалюшку зовсім дешево, відреставрувати, але все-таки я вирішила, що краще купити антикварну ляльку в нормальному стані, середнього розміру і на шарнірному, а не на шкіряному тілі ... та ще плаття з вишивкою, пальто , гаманець, капелюшок, рукавички!
На наступний день. Спілкування з лялькою починається ще до зустрічі. Я по кілька разів на день дивлюся на її фотографії, думаю про те, як витягну її з коробки, про те, як покажу її дочкам, особливо молодшої, яка з великою ніжністю і повагою ставиться до ляльок - і своїм, і моїм. Намагаюся вгадати її ім'я, придумати, який наряд їй зшити на зміну. Дивлюся на її фотографії, і навіть не віриться, що вона буде моєю ...
Через пару днів. Після того як лялька вже відправлена до мене, у вільну хвилину озброювати усіх, що виходять журналами «АК» і починаю перевірку справжності ляльки (Всім зрозуміло, що це треба робити до покупки, правда?). З'ясовую, що тіло рідне для ляльки АМ, на тілі є потертості, але воно не перефарбовано, пальці на місці, видно по фото оригінальна розпис пальців, не дуже зрозуміло, що з ногами, на одній якийсь дефект, але наскільки він серйозний, поки зрозуміти не можу. З іншого боку, антикварні ляльки рідко ходять босоніж, тому ноги мене менше хвилюють, ніж руки.
Маркування голови відповідає описаним, звіряюся з таблицею і знаходжу молд 390 (1900 рік) з поміткою «звичайна лялька». Так саме! Адже мені і потрібна була звичайна антикварні лялька, як не дивно це може звучати ... Типова представниця! І в черговий раз я собі дивуюся. Справа в тому, що мені не подобаються ляльки з відкритим ротом, а у неї якраз такий - відкритий з чотирма зубками, і він здається мені дуже милим і природним. Потім, мені завжди хотілося блондинку з довгим волоссям, але вона шатенка з короткими, як я, приблизно ...
Про вбранні слід сказати окремо. Мені здається, він не фабричний, більше схоже на індивідуальне замовлення. Наряд зроблений дуже ретельно і продумано. Наприклад, низ сукні виконаний хвилеподібно і ці хвилі за розміром збігаються з мереживним візерунком нижньої спідниці. Вишивка на плаття, особливо на горловині та рукавах, що імітує бісер, дуже копітка! Черевички зроблені також з оксамиту, і судячи з підошва не фабричні, але зроблені з великою любов'ю. Рукавички - це щось особливе! Хоча надіти їх на ручку ляльки було складно і дуже страшно (раптом палець зламаєш!), Але мені страшенно хотілося подивитися, як же це виглядає. На пальто приколоти зворушливий букетик. Такими ж квітками були прикрашені підв'язки з гумки-тасьми. Сорочка прелесть! Яке тонке мереживо! Ну і само собою гаманець і рукавички!
У ванній на розстеленому на підлозі рушник протираю ляльку ватяними дисками і паличками. Кисті рук відмилися від бруду, а я-то думала, дивлячись на фото, що з них злізла фарба! А ось з ногами гірше - ступні, мабуть були зіпсовані - вони перефарбовані ... Гумки на ногах слабкі ... Перука, схоже, сучасник ляльки, але Пейт, по-моєму, замінений. Перука можна буде привести в порядок, ну да, в кінці кінців, це - справа наживна! Я обережно протираю її очі, голову зсередини. Ну, поки все.
І ось вмита і одягнена поки в відповідний одяг з секонд хенду, куплену для дочкиной ляльок, Адель (так її звуть тепер) знайомиться з нашим будинком. Молодша дочка допомагала мені мити і одягати її, а тепер ми граємо, що Адель приїхала в гості до ляльки Алісі. Я поки страшно боюсь з необережності пошкодити ляльку, тому при кожному замаху дочки застосувати до Адель силу, щоб посадити або укласти, я починаю волати.
Гра на час закінчилася, хоча мені ясно, що ця лялька - магніт, і від мене тепер не відстануть з проханнями пограти знову. А поки Адель оселяється на те місце, де буде сидіти - на полиці над моїм робочим столом, по сусідству з репліками антикварних ляльок і іншим порцеляновим народом. Добре, що вона без проблем туди вписалася по висоті, тому що іншого місця для неї у мене немає.
Тут же заведена коробка (я роблю тропічних ляльок, і у мене все матеріали розкладені по коробках), куди складний її оригінальне вбрання, куди відразу перекочували антикварне мереживо для нової сукні, відповідний шовк і бавовна, гачки, кнопки, гудзики ... Все-таки ця звичайнісінька антикварні лялька - особлива в моїй колекції, для неї свою коробку!
На наступний день. А лялечка-то виявилася з сюрпризом! Я взялася трохи підтягнути їй гумку, щоб ноги не бовталися, відтягнула голову, і бачу всередині ланцюжок жовтого металу. Зізнатися, прослизнула думка, що в ляльці сховали коштовність ... Обережно витягла. Ні, мабуть лялечка випадково «проковтнула» свій медальйончик із зображенням Жанни д'Арк. Може бути, її раніше звали Жанна? Ну, думаю, це хороший знак. Значить, правильно вирішила перетягнути гумки, хоча дуже боялася.
У ляльки відмінно збереглося білизна - сорочка, штани та нижня спідниця, і пошиті вони так, що хоч сам носи - жодної стирчить нитки, найтонше мереживо двох видів на сорочці. Гумка, правда, в спідниці розсипалася на порох, але це легко виправити. А ось шовкові панчохи в яких вона була, залишаться для історії, ходити дівчинці в таких дірявих панчохах непристойно, тому першим ділом я пошила їй модні чорні панчохи.
Сьогодні в випраній і вигладженому білизна, в розчесати і Завітом перуці, з медальйоном вона із задоволенням фотографується і чекає нових черевиків. Я вирішила зробити їй на зміну туфельки на зав'язках з м'якої замші, користуючись викрійкою з журналу «АК», яку я підігнала під розмір її ноги, він виявився дещо більше.
Через день. Всі дівчатка люблять обновки! Оскільки моєї антикварної ляльки навряд чи вдасться спокійно просиджувати на полиці цілими днями, то потрібно подбати про домашній вбранні, який можна носити, не побоюючись пошкодити, запорошити, зашерстіть і так далі. Ніжний перуку з мохеру зваляється моментально, тому потрібен більш стійкий до зовнішнього впливу варіант. Ось, що я на перших порах здійснила, користуючись вільними днями і тим, що при застуді головою працювати важко, а руками - цілком можна. Сукня з вантажних тканин і мережива, пояс з тюлю і вантажного атласу і варіант перуки, поки не остаточний.
І на останок. Я забула сказати про своє сприйняття ... Як і при покупці захоплення божевільної закоханості я не зазнала, не буду брехати, але коли вимита і вдягнена в чисте плаття лялька сиділа на дивані в кімнаті, я зрозуміла, що мої почуття до неї схожі на почуття, які відчуваєш до когось близького, який повернувся додому після довгої відсутності, - спокійно і добре ... Просто вона повинна бути тут, і вона тут. Її образ гармонійний - немає переляку або смутку в її особі, немає якоїсь вразливості, старанність, вона впевнена в собі і, по моєму, задоволена своїм перебуванням у нас. У ній затишок і спокій, і в той же час - енергія. Користуючись методом дедукції, припустимо, що раз вона дійшла до мене такий, значить, хтось зберігав її, берег, що з нею грали, лагодили її одяг, в загальному, вона не залишалася без уваги і турботи, а значить, акумулювала в собі енергію любові декількох поколінь.
P.S. Я отримала довгоочікуваний лист від продавця ляльки, якого просила розповісти все, що він про неї знає. Ось переклад цього листа.
«... я купив ляльку разом з двома іншими. Цікаво, що ви знайшли у неї медальйон з Жанною д'Арк, тому що дві інші ляльки в костюмах цистеріанського черниць. Я вважаю, що це ляльки з досить забезпеченої сім'ї, яка здійснила паломництво по багатьом Святих місцях Франції на початку 1900-х років. Ваша лялечка також чудова тим, що її одяг повністю оригінальна. Плюс рукавички і сумочка. Я підозрюю, що медальйон носили лялька. Хоча лялька німецька, вона могла бути зроблена для французького ринку або куплена там спочатку. Мені здалося, що вона займала почесне місце в будинку і була чудовою пам'яттю чудесного подорожі по Франції ».