ТИПОВИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ПЛАН І ПРОГРАМА
післядипломної підготовки іноземних лікарів
"АНЕСТЕЗІОЛОГІЯ І РЕАНІМАТОЛОГІЯ"
Програма післядипломної підготовки іноземних лікарів за фахом "Анестезіологія та реаніматологія" розроблена доцентом кафедри госпітальної хірургії за курсом анестезіології та реаніматології Вітебського Державного медичного університету, к.м.н.
Програма післядипломної підготовки іноземних лікарів за фахом "Анестезіологія та реаніматологія" рецензована на кафедрі ___________________________________________________________
Програма післядипломної підготовки іноземних лікарів за фахом "Анестезіологія та реаніматологія" пройшла узгодження в Республіканському методичному центрі по вищому і середньому медичної та фармацевтичної освіти Міністерства охорони здоров'я Республіки Білорусь.
Програму післядипломної підготовки іноземних лікарів за фахом "Анестезіологія та реаніматологія" дозволяється розмножити в необхідній кількості примірників без внесення змін по тексту.
Мета та завдання ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПІДГОТОВКИ
Післядипломна підготовка фахівців з анестезіології та реаніматології є важливою функцією відповідної кафедри або курсу вищого навчального закладу.
Післядипломна підготовка включає в себе поглиблене вивчення обраних розділів анатомії, фізики, фізіології, патологічної фізіології, патологічної анатомії, фармакології та клінічних дисциплін стосовно вимогам анестезіології, реаніматології, інтенсивної терапії та надання допомоги в невідкладних ситуаціях; навчання методам анестезіологічного забезпечення широкого діапазону хірургічних втручань, лікувальних і діагностичних заходів; методам лікування больового синдрому в різноманітних клінічних випадках; вивчення теорії та практики реанімації, інтенсивної терапії та невідкладної допомоги; ініціювання науково-дослідницької роботи; вивчення основ управління анестезіологічної службою лікувальних установ.
Згідно з вимогами Європейського союзу медичних фахівців (UEMS) і Арабського ради анестезіологів і реаніматологів (ABAIC) післядипломна підготовка з анестезіології та реаніматології повинна тривати не менше чотирьох років.
Основною метою післядипломної підготовки лікаря є підготовка кваліфікованого фахівця, здатного приймати самостійні рішення з широкого кола діагностичних, лікувальних, тактичних, технічних і організаційних питань в широкому діапазоні проблем анестезіології та реаніматології. З огляду на відсутність попередньої підготовки з анестезіології та реаніматології через систему стажування, а також відсутність у більшості лікарів власного досвіду практичної роботи в системі охорони здоров'я за обраним фахом, основна увага при післядипломній підготовці слід приділити придбання теоретичних знань і практичних навичок, необхідних для самостійної роботи анестезіологом-реаніматологом , а також питань, які мають актуальне значення в розвитку вітчизняної і світової анестезіології та р еаніматологіі.
Найважливішим завданням поглибленої підготовки лікаря анестезіолога-реаніматолога є формування у нього стійких знань і навичок в галузі анестезіології та реаніматології, правильне застосування адекватних методів реанімаційної допомоги, інтенсивної терапії та анестезіологічного забезпечення, а також навичок в діагностиці гострої хірургічної, терапевтичної та суміжній патології.
Підготовка ординаторів проводиться виключно на клінічних базах медичних інститутів. Безпосередня відповідальність за організацію і проведення навчання в клінічній ординатурі покладається на завідуючих кафедрами медичних інститутів. Керівником клінічного ординатора є, як правило, завідувач кафедрою, або професор або доцент кафедри, який призначається наказом ректора інституту на весь час проходження ординатури. Керівник клінічного ординатора несе всю повноту відповідальності за якість його підготовки.
На час навчання клінічні ординатори користуються всіма правами працівника медичного інституту відповідно до статуту вищого навчального закладу.
Основним обов'язком клінічного ординатора є постійне вдосконалення своїх теоретичних знань і практичних навичок в точній відповідності з планом і програмою ординатури. Невиконання програми ординатури може послужити підставою для відрахування на будь-якому етапі підготовки.
Теоретична підготовка клінічних ординаторів проводиться за затвердженим індивідуальним і календарним планом як на принципах самоосвіти, так і обов'язкового виконання типового навчального плану і передбачає такі форми навчання, як лікувально-діагностичну роботу під контролем викладача, активну участь в клінічних обходах-раз-борах, які проводить викладач в палатах клінічного ординатора, лекцій та семінарських занять, а також активної участі клінічного ординатора на лікарняних клінічних і до лінікопатологоанатоміческіх конференціях, засіданнях наукового товариства. Крім того, обов'язковим є читання і реферування літератури, підготовка доповідей і виступ з ними на семінарах і конференціях, проведення науково-дослід-ницького роботи на матеріалах клініки.
Практична підготовка проводиться під час роботи клінічного ординатора в палаті реанімаційного відділення, де він курирує 3-6 хворих під контролем безпосереднього керівника клінічної ординатури, в операційних, в приймальному покої, під час чергувань по екстреної анестезіології та реаніматології. Велике значення в підготовці лікаря анестезіолога-реаніматолога мають клінічні розбори, обходи, обговорення плану анестезіологічної допомоги, доповіді про надійшли хворих і проведених анестезіологічних посібниках. Суттєве значення в підготовці і формуванні кваліфікованого анестезіолога-реаніматолога має вироблення у нього стійкою звички опрацьовувати літературу про захворювання, техніці операції, особливості анестезіологічної допомоги, доопераційного обстеження і лікування, специфіки посленаркозном і післяопераційного періоду до і після кожного анестезіологічної допомоги, в якому він бере участь в як асистент анестезіолога.
Крім планової роботи у відділенні, клінічні ординатори несуть чергування по наданню екстреної допомоги, причому з другого року навчання, в графіку по клініці. Загальна кількість годин роботи в клініці не менше 42-48 в тиждень, що відповідає вимозі Європейського стандарту.
Критеріями оцінки професійної підготовки клінічного ординатора є наявність у нього теоретичних знань і практичних навичок, визначених програмою підготовки. Професійна підготовка контролюється і оцінюється шляхом співбесід, заліків та іспитів.