Запорукою виживаності і основою стабільності положення підприємства служить його стійкість. На стійкість підприємства впливають різні фактори, такі як положення підприємства на ринку, ім'я в діловому світі, залежність підприємства від кредиторів і інвесторів, наявність неплатоспроможних дебіторів, ефективність його господарювання і т.п.
Вплив безлічі факторів дозволяє виділити наступні види стійкості: внутрішня, зовнішня, загальна, фінансова.
Внутрішня стійкість підприємства - це такий стан фінансів підприємства, при яких забезпечується високий результат його господарювання.
Зовнішня стійкість - залежить від стабільності економічного середовища, державної, податкової та банківської політики і т.п. тобто визначається ефективністю функціонування ринкової економіки в рамках народного господарства.
Загальна стійкість - характеризує рух грошових потоків, яке забезпечує перевищення надходження доходів над витратами підприємства.
Фінансова стійкість - відображає не тільки перевищення доходів над витратами, а й можливість підприємства вільно маневрувати фінансовими ресурсами для забезпечення безперебійного виробництва і реалізації продукції.
Аналіз стійкості фінансового стану підприємства показує, чи правильно підприємство управляло фінансовими ресурсами протягом року.
Стан фінансових ресурсів повинно відповідати вимогам ринку і потребам розвитку самого підприємства, тому що недостатня величина фінансових ресурсів призводить до неплатоспроможності підприємства і нестабільного його положенню на ринку, а надлишкова величина фінансових ресурсів створює зайві запаси і резерви, нераціональне використання яких також збитково для підприємства.
Таким чином, фінансова стійкість підприємства визначається ефективним формуванням, розподілом і використанням фінансових ресурсів, які забезпечують розвиток підприємства на основі зростання його прибутку і капіталу при збереження платоспроможності підприємства в умовах допустимого рівня ризику.
На фінансову стійкість підприємства впливає безліч факторів внутрішнього і зовнішнього характеру.
Фактори внутрішнього характеру:
* Галузева приналежність підприємства;
* Структура продукції і її частка в загальному платоспроможному попиті;
* Величина сплаченого статутного капіталу;
* Величина витрат і їх співвідношення з величиною доходів;
* Стан майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і резерви, їхній склад і структуру.
Фактори зовнішнього характеру:
* Економічні умови господарювання,
* Рівень розвитку науково-технічного прогресу;
* Рівень доходів населення і його платоспроможний попит;
* Податкова політика держави;
* Розвиток зовнішньоекономічних зв'язків та ін.
Фінансову стійкість підприємства можна оцінити за допомогою двох груп показників - абсолютних і відносних.
Абсолютні показники характеризують забезпеченість запасів і витрат підприємства джерелами їх формування. Для цього визначають:
1. Наявність власних оборотних коштів (ВОК)
СОС = III розділ пасиву - I розділ активу
де СК - власний капітал
АВ вн- необоротні активи
2. Наявність власних і довгострокових позикових коштів (СД)
де ДП - довгострокові позикові кошти (довгострокові пасиви підприємства, IV розділ пасиву)
3. Загальна величина основних джерел формування запасів і витрат (ОІ). ОІ = СОС + ДП + КЗС,
де КЗС - короткострокові позикові кошти. (V розділ пасиву стр.610).
Трьом показникам наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їх формування.
1. Надлишок (+) або недолік (-) власних оборотних коштів (ВОК)
де З - запаси підприємства (II розділ активу балансу).
2. Надлишок (+) або недолік (-) власних і довгострокових джерел формування запасів (СД):
3. Надлишок (+) або недолік (-) загальної величини основних джерел формування запасів (ОІ):
За їх співвідношенню можна встановити чотири типи фінансової стійкості підприємства:
1. Абсолютна стійкість фінансового стану, яка в умовах перехідної економіки зустрічається рідко. Вона характеризується наступними співвідношенням:
де КР- кредити банку під товарно-матеріальні цінності та продукцію відвантажену
2. Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність і характеризується співвідношенням
3. Нестійкий фінансовий стан. яке характеризується нестабільної платоспроможністю підприємства, але ця платоспроможність може бути відновлена протягом певного періоду часу за рахунок додаткових джерел фінансування (Ідоп).
4. Кризовий фінансовий стан характеризує підприємство як банкрута, тобто його грошові кошти, цінні папери та дебіторська заборгованість не покривають його кредиторської заборгованості і прострочених позик.
Рівновага платіжного балансу підприємства забезпечується за рахунок прострочених платежів по заробітній платі, платежів постачальникам, виплати податків бюджету, кредитів банкам та інших обов'язкових виплат.
Друга група показників фінансової стійкості підприємства об'єднує відносні показники. які в свою чергу діляться на дві підгрупи:
1. Показники, що визначають стан оборотних коштів.
2. Показники, що визначають стан основних засобів.
В першу підгрупу показників входять:
а) коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами;
б) коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними коштами;
в) коефіцієнт маневреності власних коштів.
Коефіцієнт забезпеченості власними оборотними засобами (Ксос) характеризує фінансову стійкість підприємства:
де ОА- оборотні активи підприємства
Його величина повинна бути не менше 0,1.
Коефіцієнт забезпеченості матеріальних запасів власними оборотними засобами (КМЗ) відображає ступінь покриття матеріальних запасів власними коштами:
де МОС - вартість запасів у складі оборотних активів
Оптимальне значення цього коефіцієнта 0,6-0,8
Коефіцієнт маневреності власних коштів (Кман) характеризує мобільність власних джерел коштів.
Оптимальне значення - 0,5.
В другу підгрупу відносних показників, що характеризують фінансову стійкість підприємства, з точки зору стану основних засобів відносяться:
а) коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів (індекс постійного складу);
б) коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів;
в) коефіцієнт зносу;
г) коефіцієнт реальної вартості майна;
д) коефіцієнт автономії;
е) коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів.
Коефіцієнт співвідношення необоротних і власних коштів (Кіпс) характеризує ступінь забезпеченості необоротних активів власними коштами.
Оптимальне значення коефіцієнта - 0,5 0,8
Сума коефіцієнтів маневреності власних коштів і співвідношення внеобротних і власних коштів повинна дорівнювати одиниці.
Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів (Кдп) оцінює інтенсивність використання позикових коштів для оновлення та розширення виробництва. Якщо довгострокові кредити, отримані підприємством, ведуть до значного збільшення пасиву балансу підприємства, то це відображає доцільне використання коштів.
де ДП - довгострокові позикові кошти.
Коефіцієнт зносу (Кіз) характеризує ступінь фінансування оновлення технічної бази виробництва за рахунок накопиченої амортизації.
де З - накопичена сума зносу основних засобів;
ОСбал- первісна балансова вартість основних засобів.
Коефіцієнт реальної вартості майна підприємства (Крсі) показує частку виробничих засобів у вартості майна:
де РСІ- реальна вартість майна як сума основних засобів. сировини, матеріалів і інших цінностей. МБП, витрат у незавершеному виробництві та витрат майбутніх періодів.
СБ - валюта балансу, підсумок балансу.
Його нормативне значення має дорівнювати 0,5.
Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності) (Ка) показує, яка частина зобов'язань підприємства може бути покрита власними коштами:
Граничне значення коефіцієнта автономії має бути більше 0,5.
Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів (Ксзс) характеризує ступінь посилення залежності підприємства від залученого капіталу:
де КП-короткострокові пасиви підприємства.
Граничне значення цього співвідношення повинно бути менше 1.
Стійкість фінансового стану підприємства може бути відновлена основними заходами по:
а) прискорення оборотності капіталу в поточних активах;
б) зменшення запасів і витрат до нормативної їх величини;
в) поповненню власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел.