Спади і підйоми, фінансовий крах і відродження - непремен-ні супутники економіки промислово розвинених країн. У Епіціт-тре цих компонентів циклу економічного розвитку знаходяться підприємства і домогосподарства, що утворюють фундамент життєдіяльності-ності суспільства.
Підприємство з позиції менеджменту - об'єкт управління, в якому здійснюються технічні, комерційні, фінансові, страхові, облікові та адміністративні операції (рис. 22.1). З по-зиції акціонера діяльність підприємства пов'язана перш за все з рухом грошей. Для держави підприємство - це мікроеконо-мічного потенціал країни. Через домогосподарства реалізуються з-соціальні цілі суспільного виробництва. Особливо це відно-сується до тієї частини сімейного споживання, яка йде на вихованням ня нового покоління.
Мал. 22.1. Основні операції, здійснювані на підприємстві, з позиції менеджменту
Спільними для підприємств і для домогосподарств є стрем-ня до сталого розвитку, зниження бідності, отримання кращого освіти, більш високому рівню харчування та охорони здоров'я, чисте довкілля, більшої рівності можли-ностей і свободи особистості, більш багатого культурного життя.
У зв'язку з цим, природно, виникають питання: чи можна пред-сказати економічне майбутнє? як врятувати підприємство або до-мохозяйство від краху? яка при цьому роль держави? з чого складається механізм державного регулювання?
В умовах ринкової економіки головна увага влас-ників і менеджменту звернено до оптимізації вирішуються ними за-дач. Так, підприємства прагнуть до максимізації прибутку, а домогосподарства - до більш вигідному використанню свого доходу. Од-нако може виявитися, що не тільки завдання оптимізації нічого очікувати виконано, але і виникне ситуація розорення домашнього госпо-ства, краху підприємства, банкрутства цілих галузей і навіть загибель природи.
Отже, що ж може служити причиною порушення рівноваги господарюючого суб'єкта в умовах ринку? По-перше, це нали-чие монополії; по-друге втручання держави; по-третє, інфляція; по-четверте, зовнішні чинники. Порушення рівноваги призводить до кризи - явища, по своїй суті представляє якийсь межа і загострення протиріч всередині колишнього способу регуляції.
З позиції теорії регуляції кризи можна класифікуються-вать наступним чином:
• криза як результат «зовнішнього» шоку - під кризою розумі-ється ситуація, коли продовження економічного розвитку тієї чи іншої географічної спільності виявляється заблокований-ним через брак ресурсів, пов'язаної з природними або еко-номічного катастрофами;
• структурний (великий) криза - будь-який випадок, коли економі-чна і громадська динаміка входить в протиріччя зі спо-собом розвитку, який надає їй постійний імпульс, тобто будь-який випадок прояву суперечливого характеру дол-госрочного відтворення системи в цілому;
• криза системи регуляції - ситуація, коли механізми, пов'язаний-ні з існуючою системою регуляції, виявляється не в со-стоянні змінити несприятливі кон'юнктурні процеси, хоча режим накопичення залишається цілком життєздатним;
• криза способу виробництва, що характеризується загостренням протиріч, які розвиваються в надрах найбільш важливих інституційних форм - форм, що визначають режим накопи-лення. В ході кризи виявляються нежиттєздатними найважливіші закономірності, на яких базується організація виробництва, перспективи прибуткового використання капи-тала, розподіл вартості і структура суспільного спро-са. Це ситуація, коли блокується вся динаміка воспроизвод-ства даної конкретної економіки.
Відомий французький економіст Р. Буайе виділяє чотири ти па криз: 1) «порушення характеру», 2) «часткове порушення в сис-темі регуляції», 3) «криза системи регуляції», 4) «криза режиму накопичення і системи регуляції». Стосовно до цієї типол-гии із зазначених вище криз криза «зовнішнього шоку» буде від-носитися до 1-го типу, циклічний і структурний - до 2-го, осталь-ні - відповідно до 3-му і 4-му типам. Взаємозв'язок інституціональних-нальних форм, режиму накопичення, механізмів регуляції та криз показана на рис. 22.2.
Виявити і позначити причини підйому виробництва, колеба-ний кон'юнктури, стагнації і нестабільності - така мета ис-слідчої діяльності менеджера, державного апарату управління, головна умова для вироблення і здійснення заходів щодо державного регулювання кризових ситуацій.
Проблеми регулювання розвитку народного господарства широ-ко обговорювалися і в СРСР. Однак саме поняття «регулювання» застосовувалося більше для позначення державної економічної політики. Наприклад, державне регулювання зара-бітної плати виражалося в утвердженні тарифних ставок і долж-ностних окладів працівникам, запровадження тих чи інших систем опла-ти праці. Централізоване планування і управління були формами державного регулювання при здійсненні со-ціально-економічної політики КПРС. Але державне регулювання у директивно-плановій економіці і державне регулювання в ринковій економіці - це різні поняття.
Вимагає певного переосмислення поняття «еко-кая ефективність», яке визначається комплексом понять:
• ефективність виробництва, що означає, що досягається та-де поєднання ресурсів, яке забезпечує максимальний випуск при даному обсязі витрат. Це ефективність в розумінні інженера-технолога. Наприклад, потрібно побудувати будівлю школи відповідно до заданими стандартами, з минималь-втратами бетону і при мінімальних простоях або виб-рать виробничі технології з урахуванням цін на ресурси. Такий підхід до ефективності допомагає пояснити той факт, що у нас в країні, де рівень заробітної плати низький, будівництво являє собою процес трудомісткий, а, наприклад, в Гер-манії - капіталомісткий;
• ефективність структури продукції, тобто виробництво товарів в оптимальному поєднанні. Той факт, що будівля школи може бути побудовано з низькими витратами, сам по собі не є ос-вання для його будівництва.
Можливо, ті ж ресурси, зат-Раченьем, наприклад, на будівництво лікарні, обернуться великим благом для місцевого населення. Та ж земля може бути відведена під спортивний майданчик або зону відпочинку, а за рахунок
коштів, зекономлених завдяки відмові від будівництва шко-ли, можуть бути знижені податки, що дозволить громадянам ізрас-ходовать свої гроші в інших сферах споживання за своїм бажанням;
• ефективність споживання: споживачі розподіляють свої доходи таким чином, щоб домогтися максимального удовлет-Ворен своїх потреб з урахуванням рівня доходу і цін на товари.
Все це забезпечує ефективне використання ресурсів в даний момент часу. Динамічна ефективність вимагає оптимізації росту виробництва або споживання. Прагнення до динамічної ефективності (на відміну від статичної) ставить найважче завдання - розподіл коштів між поточним потреб-ленням і інвестуванням.
Зазначені особливості мають важливе значення в предотвра-щении і регулювання кризових ситуацій, так як в цьому про-процесі особливе місце належить стратегії, яка передбачає усвідомлення насувається небажаної критичної ситуації; виявлення причин виникнення такої ситуації і направлено-сти її складових; кількісну та якісну оцінку віз-мужнього шкоди; розробку тактичних варіантів діяльності підприємств в умовах критичних ситуацій і виходу з них.
Однак на практиці такі стратегії розробляються надзвичай-чайно рідко, що пояснюється непідготовленістю керівників і менеджерів до прийняття обґрунтованих стратегічних рішень, відсутністю в господарюючих структурах технологічних схем раз-ництва, реалізації та контролю стратегічних планів, тобто систем стратегічного управління.
Серйозною перешкодою є, по-перше, застаріле мислення, позбутися якого неможливо при відсутності ефективної системи освіти і відкритості зовнішньому світу. Більшість російських фахівців і керівників не мають уявлення, наприклад, про те, що рідкісні ресурси мають альтернативної сто-тості, тобто цінність ресурсів, використовуваних для досягнення дан-ної мети, визначається можливостями їх альтернативного примі-вати при реалізації всіх інших цілей. При відсутності тако-го поняття не можна виробити адекватний підхід до компромісів і вибору альтернатив для прийняття зовнішнього рішення.
По-друге, висить тягар старих пріоритетів. Як відомо, за радянських часів економічна система будувалася на пріоритеті громадських інтересів перед правами особистості, а також на стрем-лення домогтися досягнення мети будь-якою ціною. Це в'їлося у свідомість людей: підлеглі приховують неприємні звістки від на-начальників, нерідко прикрашають дійсність.
По-третє, старі страхи ведуть до оборонної реакції. Раніше економічні проблеми вирішувалися проведенням реорганізований-нізації, яка маскувала провали. Витрати цього заходу покладалися на трудовий колектив підприємства, членами якого розпоряджалися, як неживими предметами ( «гвинтиками»). У зв'язку з цим багато людей до сих пір продовжують побоюватися ре-форм, не вірять в можливість досягнення їх цілей.
В сумі всі названі обставини і передумови грають істотну роль в діяльності з регулювання кризових ситуацій. Але виникає питання кордону визначення цієї діяль-ності, тобто «Відчутних» ознак виходу з кризи. Сучасна світова економічна думка виділяє наступні ознаки ви-ходу з кризових ситуацій.
1. Пошук інновацій, що сприяють змінам способу еконо-мічного зростання. Це перетворення в області відносин найму, які можуть сприяти спробам виходу за межі прежне-го способу економічного зростання. Це і визначення форм внут-ренней організації та конкуренції, до яких рухаються підпри-ємства. Це і пошук відповідей на питання, чи відбувається помітне через трансформаційних змін способу життя, чи відбуваються порушення або зміни в сфері матеріального споживання і який вплив це може ока-мовити на відносини найму і організацію виробництва; яким об-разом відновлюються канали державного регулювання; який вплив надає фінансова дерегламентація на зв'язку між промисловістю і банками, на відносини між гріш-ми, кредитом і накопиченням. Цей далеко не повний перелік пи-росів свідчить про те, що для їх вирішення потрібно множе-ство фахівців і дослідників.
2. Пошук умов поширення інновацій. Оскільки Інно-вації можуть бути не тільки корисними, а й марними, а так-же передчасними, коли умови на мікро- або макрорівні не пристосовані до їх сприйняття, дуже важливо визначити фак-тори, які в умовах кризи визначають поширення ін-новацій.
3. Визначення відмінностей між локальними і глобальними изме-нениями. Необхідно розрізняти додаткові інновації в рам-ках існуючої логіки нововведень і структурні зміни, що зачіпають саму цю логіку. Слід підкреслити, що нове ча-сто накладається на старе. У цьому випадку перехід від одного спо-соба регулювання до іншого відбувається шляхом зміни поколінь - це відноситься як до зайнятого персоналу, так і до вико-мим будівель, споруд, обладнання.
5. Організаційно-структурні нововведення. Цей аспект знаходить своє відображення в зміцненні адміністративного механізму. Ні-посередній контакт населення з державою відбувається в тому випадку, коли населенню надаються державні послуги. Для більшості громадян це єдина можливість прямого контакту з державою. Населення судить про ефективність політики регулювання кризових ситуацій, визначаючи, наскільки по-слідства цієї політики відображаються в їх повсякденному житті.