Тайгер, кіт з темними смужками, підійшов до Пуговці майже ніс до носа і зашипів, не зводячи з неї очей.
Кішечці відступати було нікуди - позаду лавандовий кущ.
Тайгер відважив їй ляпас величезною лапою, Пуговка упала на землю і завила. Що їй робити? Навіщо вони напали на неї?
А Медді тим часом сиділа за столом і похмуро дивилася на завдання з фізики. В кухню зайшла мама, вид у неї був спантеличений.
- Медді, ти не чуєш дивний звук? Неначе дитина плаче? Навіть не плаче, а виє.
Медді скрикнула, схопилася, впустивши стілець, і кинулася до дверей в сад. Вона не звертала уваги на цей виття, але тепер раптом зрозуміла, що це Пуговка.
Дівчинка відчинила двері, і Том, побачивши її, підстрибнув і зашипів, але Тайгер і Пуговка не звернули на Медді уваги. Вони перейшли на середину галявини, і Тайгер, розпушивши шерсть, став рази в три більше Пуговки. Обидва вони утробно вили і ходили колами навколо одна одної. І поки Медді думала, що ж робити, кіт стрибнув на кошеня, і вони, зчепившись у клубок, покотилися по землі.
- Досить! - закричала Медді.
Вона підскочила до них і, не звертаючи уваги на шипіння Тайгера і його пазурі, схопила Пуговка на руки, та так шикнула на рудих котів, що вони тут же втекли під паркан.
- Медді, з тобою все гаразд? - До неї вибігла мама. - Я не встигла зрозуміти, що відбувається. Пуговка ціла?
- Так, але вона сильно тремтить.
І Медді забрала кошеня в будинок.
- Які страшні коти!
- Мабуть, вони часто гуляють в нашому саду і вирішили, ніби Пуговка зайшла на їх територію, - зітхнула мама.
- Але ж це не так! - крикнула Медді. - Це наш сад, а Пуговка - наша кішка!
- Ми це розуміємо, а от коти - немає. Дай Пуговка мені і промий руки під теплою водою. Як же сильно вони тебе подряпали!
Дівчинка знехотя віддала кошеня мамі.
- Вона дуже налякана, - сказала Медді тремтячим голосом, підставляючи руки під воду. - Тайгер такий великий. Він міг сильно її поранити. До речі, - раптом посміхнулася вона. - Пуговка встигла вдарити його по носі, перш ніж він втік.
- А куди вони втекли? Під паркан? - запитала мама. - Може, там є дірка, яку можна закрити?
Медді висушила подряпав руки рушником і підійшла до дверей.
Пуговка неспокійно нявкнула, коли побачила, що двері знову відкривається, але Медді зупинилася і погладила її.
- Не хвилюйся. Я не дозволю цим рудим хамам до тебе наближатися.
І дівчинка побігла до паркану. Там було повно місця, щоб два великих кота легко могли пролізти до них. Перешкодити їм ходити в садок буде дуже складно. Та й сам паркан невисокий, Тайгер і Том без проблем заберуться на нього і зістрибнуть вниз.
- Що ти тут шукаєш? - раптом пролунав глузливий голос.
Медді випросталася. Це її сусід, Джош, господар Тайгера і Тома. Він був на пару років старше і навчався в середній школі. Зазвичай Медді соромилася з ним розмовляти, але тільки не сьогодні.
- Я дивлюся на паркан! Твої коти пролізли під ним в мій сад і напали на мого кошеня! - голосно заявила вона.
- Буває, - знизав плечима Джош, - все коти б'ються. На те вони і коти.
- Ти що не тямиш? Вона ж злякалася!
- А що ти з цим зробиш? Коти часто ганяються один за одним і б'ються. Тут скрізь повно котів. Твій кошеня теж підросте і буде з ними битися. А ти ведеш себе як маленька.
- Ось як! - розсердилася Медді і пішла в будинок.
Пуговка ніколи не буде битися! А Медді ніколи не дасть в образу чужим котам свого маленького кошеня! Навіть якщо її знову подряпають!
Дівчинка грюкнула дверима так, що котяча дверцята застрибала взад-вперед. І тут Медді в жаху завмерла від нової думки: сьогодні-то вона Пуговка захистила, але що буде завтра, коли вона піде в школу?
- Рано ми поставили котячу дверцята, - задумливо сказала Медді.
Батько почухав потилицю. Коли Пуговка побилася з рудими котами, він виходив на пробіжку і все пропустив.
- Я не можу поставити назад випиляний з дверей шматок. Крім того, Пуговка зростає з кожним днем і скоро дасть відсіч цим котам.
- Пуговка ніколи не стане такою ж великою, як вони, - заперечила Медді. - А гуляти їй треба. Їй подобається виходити в сад! По крайней мере, подобалося, - сумно додала дівчинка.
Тому що Пуговка з тієї самої бійки більше не виходила в сад і ховалася в їдальні. Крізь засклені двері сюди потрапляли сонячні промені, і Пуговка відчувала, як шерсть її зігрівається під ніжним і теплим світлом. Їй стало краще, вона більше нічого не боялася і не хотіла нікуди бігти.
Маленька кішечка ліниво розтягнулася на килимі і подивилася у велике вікно, примружившись: раптом мимо пролетить метелик?
Але замість метелика вона побачила Тайгера і Тома. Знову вони в її саду! І дивляться з іншого боку вікна на неї.
Пуговка моментально розпушила хвіст і засичала від страху. На секунду вона забула, що в вікні скло і тут її не дістануть. Вона була впевнена, що Тайгер ось-ось накинеться на неї, і побігла в кухню до господині, відчайдушно мяукая.
- Вони знову в саду! - вигукнула Медді, взяла Пуговка на руки і почала гладити.
Батько схопив склянку у раковини, налив туди води з-під крана і вийшов в сад, але швидко повернувся, хитаючи головою.
- Хотів облити водою їх, тому що коти воду не люблять, але вони вже втекли.
- Якщо вони тут продовжать гуляти, то Пуговка перелякається остаточно, - засумувала Медді. - Це не справедливо!
Медді не могла заспокоїтися до самого вечора, потім прийшов час лягати спати. Пуговка заснула в кошику, і Медді, йдучи, насипала їй в миску улюбленого корму зі смаком курки, якщо раптом серед ночі кішечка захоче перекусити.
Цілу вічність Медді не могла заснути. Вона крутилася в ліжку, думала то про Тайгер і Томе, то про завтрашні уроках, то про своє самоті в школі. Всі думки у неї в голові перемішалися, сплелися в один сон, і вона бачила, як сидить за партою, вирішує приклади з математики, а з двох сторін сидять Том і Тайгер в шкільній формі. Тайгер говорить, що вона дурна і примножує неправильно, а Том виє їй у вухо. Медді закрутилася і прокинулася. Це не сон! Хтось дійсно виє внизу!