Збудник. Збудником аеромонозу є мешканці по-доїм - рухливі аеромонади, що відносяться до роду Аегоmonas, ceм.Vibrionaceae. Це складна в таксономическом ставлення-ванні група бактерій. Існує безліч класифікацій, заснованих на різних таксономічних ознаках. Аеромонади розділені на 7 видів: A. caviae, A. schubertii, A. eucrenophila, A. hydrophila, A. media, A. sobria, A. veronii.
Це - грамнегативні короткі (1,2-1,8x0,6 мкм) Палочі-ки, з одним полярним джгутиком, суперечка і капсул не утворюють (хоча останнім часом відзначені випадки виділення капсулообразующие аеромонад), оксидазопозитивних факультативні аероби (рис. 23) .
На підставі багаторічних досліджень, проведених у ВНІІПРХе, всі рухомі аеромонади були розділені на три групи.
До першої групи належать облігатні патогени, високовіру-лентние аеромонади, що зберігають свою вірулентність протягом Тривалого часу (понад 14 років), що викликають при проведенні біопроби контактним методом 100% -ву загибель дослідної риби.
Мал. 23. Aeromonos hydrophila - збудник аеромонозу
Друга група - це штам-ми з індукованої вірулен-тності, які набувають свої властивості в результаті віз-дії будь-яких чинників навколишнього середовища або Пассі-вання через організм риби. Такі штами в момент виокрем-лення можуть бути високовіру-лентнимі, але в процесі збер-ня на штучних пита-них середовищах знижують або взагалі можуть втратити свою вірулентність. Біопроба кон-тактним методом дає негативні-вальний результат.
Третю групу складають аеромонади - представники нормального мікробіоценозу води ставків або кишечника коропів, що не володіють виру-лентнимі властивостями при пер-первинних виділення. Епізоотологія. Аеромоноз зустрічається повсюдно і вражає всі види риб. Більш стійкі до зараження карасі, рослинно-ядние риби. На вікову сприйнятливість риб до аеромонозу впливають різні фактори навколишнього середовища і перш за все температура. Гострі спалахи хвороби найчисельніші в весняно-літній період. До осені хвороба приймає хроничес-кую форму.
Джерелом збудника аеромонозу є хворі риби і бактеріоносії, їх виділення і трупи. Шляхи передачі збудника різноманітні: прямий контакт хворих риб зі здоровими, через інфіковану воду, знаряддя лову, водоплавних птахів. Переносниками збудника можуть бути кровоссальні паразити. Особливу небезпеку становлять безконтрольні перевезення риби з неблагополучних господарств.
Факторами, що сприяють розвитку аеромонозу, є різке підвищення температури води, щільні посадки, знижуючи-ня резистентності, неповноцінна годівля, високе содер-жание органічних речовин у воді та інші порушення ГІДРОХІТ-мічного режиму, травматизація риб.
Інкубаційний період при аеромонозі становить від 3 до 30 днів. Він залежить від температури води і фізіологічного стану риби. Перехворіла риба набуває відносний імунітет.
Клінічні ознаки і патогенез. Аеромоноз у риб протікає гостро, підгостро і хронічно.
Гостре протягом (асцитної форма) супроводжується масовою ги-білизни риб, яку частіше спостерігають у весняно-літній період. Хвороба проявляється у вигляді серозно-геморагічного запалення окремих ділянок або всього шкірного покриву з вогнищами крововиливів різної величини і форми, водянкою, збільшенням черевця, пучеглазием, ерошеніе луски на окремих ділянках або по всьому тілу у лускатих коропів, у дзеркальних і голих - освітою під шкірою бульбашок (везикул), наповнених прозорою або кров'яною рідиною. Плавці запалені, чи не-рідко забарвлені в криваво-червоний колір. У окремих риб спостерігають кратероподібне випинання ануса.
Хворі риби малорухливі, тримаються в прибережній зоні біля поверхні води, слабо реагують на зовнішні подразники, у них порушується координація рухів, вони опускаються на дно і гинуть. При розтині в черевній порожнині виявляють велику кількість прозорої, жовтуватою або кров'яною рідини, перитоніт, спайковий процес внутрішніх органів, катарально-геморагічного запалення кишечника, застій кро-ві в паренхіматозних органах. Печінка нерідко жовтуватою, тим-но-сірої, а іноді зеленуватого забарвлення з вогнищами некрозу в її окремих частинах (мармурова). Жовчний міхур переповнений, се-лезенка збільшена в 1,5-2,0 рази, темно-вишневого кольору, даху-носно судини плавального міхура розширені, на перикарді видно точкові крововиливи.
Підгострий перебіг (асцитної-виразкова форма) відзначають в усі сезони, але частіше у весняно-літній період. Воно характеризується наявністю у хворих риб асциту, серозно-геморагічного дер-матіта, з утворенням виразок на шкірі. Іноді настає глибокий некроз м'язів, що призводить до оголення кісток і орга-нів черевної порожнини внаслідок руйнування черевної стінки. Може розвинутися некроз плавників з руйнуванням межлучевих перетинок (див. Кол. Вкл. Табл. VII).
Хронічний перебіг (виразкова форма) найчастіше реєструються-ють у другій половині літа і восени.
Хвороба протікає в основ-ному доброякісно і може проявлятися дуже слабо виражений-ними клінічними ознаками.
При хронічному перебігу аеромонозу виявляють вогнища запалення, відкриті і рубцующиеся виразки на шкірі і плавниках, а також сполучнотканинні рубці, що утворилися на місці заживших виразок. Патологоанатомічні ознаки виражені слабше. Іноді відзначають незначну гіперемію окремих Ділянок слизової кишечника, анемію печінки, збільшення заліз-чного міхура, набряклість нирок, виражений спайковий процес.
В. Шеперклаус описав два шляхи зараження риб аеромонадамі: ендогенний шлях (через травний тракт) і екзогенні (через зябра і пошкоджені ділянки тіла). При цьому можуть від-меча все три форми перебігу хвороби.
У першому випадку хвороба починається в стінці кишечника, ос-лабленной зимовим голодуванням. Бактеріальні токсини і протеолітичні ензими руйнують її.
М'язи стінок стають набряклими, напівпроникними і тонкими. Надлишкова слиз, заповнюючи просвіт, виводиться через анус в вигляді слизових виділень. Патогенні бактерії прони-кают в кровоносні судини через капіляри кишечника і лим-фатические систему. Токсини і бактерії акумулюються в печінці, викликаючи інтенсивну дегенерацію цього органу, що проявляється в осередках запалення і некротичних зонах. Появ-ляють тромби в печінці, в черевній порожнині збирається асцитичної рідина. Перед загибеллю риби ексудат накопичується в черевній порожнині і під шкірою, в результаті чого розвиваються типові симптоми - припухлості, екзофтальм, ерошеніе луски.
У другому випадку ознаки хвороби проявляються пізно навесні і протягом усього літа. Зазвичай вони викликаються зовнішнім інфікуванням в результаті руйнування луски або шкіри під впливом Обслуговуючі, укусів п'явок, виразок від ектопаразитів, які можуть містити етіологічні аген-ти в своєму тілі. У шкірі з'являються припухлості, заповнені жовтою рідиною, що містить кров'яні клітини і бактерії. За нею йдуть некротичні зміни в низлежащих мис-цах, що переходять в глибокі абсцеси, які можуть прорив-тися на поверхню.
При обох типах хвороби аеромонади виділяються у великій кількості з води, в результаті чого хвороба проявляється до тих пір, поки всі чутливі риби інфікуються, захворіють, по-гинуть або одужаю.
Вижила риба може мати спайки кишечника, деформований-ванну голову, відсутність очей, викривлений хребет, тим-ні рубці в місцях колишніх некротизованих виразкових участ-ков. Темп зростання у коропів, які перенесли захворювання, зазвичай значи-тельно нижче, ніж у неболевших.
Діагноз. Діагноз на аеромоноз ставлять на підставі клінічес-ких ознак, патологоанатомічних змін і результатів бактеріологічних досліджень. При спалаху аеромонозу воз-будитель хвороби виділяється з паренхіматозних органів в монокультурі. Це, як правило, штами одного виду, що відносяться за показником вірулентності до аеромонадам першої або другої групи. Вірулентність виділених аеромонад оцінюють по сте-пені ДНК-азной активності або шляхом постановки біологічес-кою проби.
Заходи боротьби. Господарство, його відділення або окремі ділянки, де встановили аеромоноз, т. Е. Виділили аеромонад першої груп-пи, оголошують неблагополучними по даному захворюванню, уста-новлюють в них карантин.
За умовами карантину розробляють комплекс лікувально-оз-доровітельних заходів, спрямованих на недопущення поширення збудника хвороби і локалізацію вогнища.
З лікувальною метою рибі дають медикаментозні антибактері-альні препарати нітрофуранового ряду (фуразолідон, фуртін, фурадонін), антибіотики (біоміцин, левоміцетин, дибиомицин, баціліхін, ветдіпасфен) або кормові антибіотики (биовит, кормогризин, біоветін і ін.). Для вибору найбільш ефек-тивних антимікробних препаратів проводять визначення до них чутливості виділених штамів.
У випадках виділення аеромонад другої і третьої груп питання про ситуацію, що вирішують колегіально співробітники діагностичних лабораторій, ветеринарні фахівці та спеціалісти господарств, розробляючи заходи щодо поліпшення гідрохімічного режиму водойми, зниження мікробної засіяний-ності води та риби. Для зниження мікробного обсіменіння води її обробляють дезінфікуючими засобами (хлорного або негашеним вапном, або гіпохлоритом).
Заходи щодо профілактики аеромонозу включають в себе іхтіопатологічних моніторинг неблагополучних ставків, внесення негашеного вапна. Для підвищення неспецифічної ре-резистентності по воді вносять препарат «ДОН» або проводять курс годування риби з субалін (виробництво «Дніпрофарм», Ук-раїна), або з кротонолактоном. Навесні при бонітування ремонт-них особин і виробників ін'єктують внутрибрюшинно дибиомицин (з екмолін або вазеліновим маслом). Хороші результати отримані в Росії при виробничому випробуванні біохімічної вакцини ВЮС-2.