Амелобластома: морфогенез, клінічна картина, можливі ускладнення, діагностика, диференціальна діагностика, лікування.
2) з епітеліальних елементів слизової оболонки порожнини рота;
3) з одонтогенних епітеліальних залишків (острівців Малассі);
4) з епітеліштьной вистилання фолікулярних кіст. Переважно адамантиноми розвиваються на нижній щелепі в об-ласті тіла і гілки.
Клінічні прояви мало характерні. Найчастіше відзначають деформує-цію щелепи. Пальпаторно визначається веретеноподібне вибухне коси з гладкою або горбистою поверхнею. Пізніше в результаті різкого ис-тонченной коси може спостерігатися пергаментний хрускіт.
При обстеженні порожнини рота в разі невеликих пухлин відзначає-ся злагодженість перехідною складки зводу передодня рота. Альвеолярний відросток відповідно розташуванню виявляється збільшеним в розмі-рах, зуби в зоні ураження часто зміщені, рухливі. Перкусія зубів, як правило, безболісна.
Рентгенологічна картина адамантиноми характерна: визначається ділянку деструкції кістки овальної або округлої форми, обмежений тонкою кортикальной платівкою. Вогнище деструкції кістки частіше має цо-лікістозний вид.
Можливо нагноєння кістозних порожнин пухлини. У рідкісних випадках утворюється свищ, з якого випливає серозне вміст або гній.
Клініко-рентгенологічні дані дозволяють встановити тільки попередній діагноз. Основними є дані біопсії.
Адамантін слід диференціювати від кісти і остеобластокла-стоми. Від першої адамантін відрізняє менша прозорість тіні, її неоднорідність. Від другої - менша кількість камер, великі їх раз-заходів, відсутність резорбції коренів, звернених в порожнину новообразова-ня.
Лікування полягає в повному видаленні пухлини. У тих випадках, коли пухлина розташовується в області верхньої щелепи або на рівні зубного ряду нижньої щелепи і має чіткі межі, використовується вишкрібання. Якщо пухлина локалізується в області гілки нижньої щелепи або поширенням рюється на навколишні м'які тканини, то проводиться резекція щелепи.