Епуліс: класифікація, патологічна анатомія, клініка, діагностика, диференціальна діагностика, лікування.
Епуліс - поняття до певної міри збірне, що об'єднує різні за своєю природою пухлини і пухлиноподібні утворення, роз-тужавіючі на альвеолярному відростку щелепи.
Гістологічно розрізняють умовно три різновиди епулісом:
Помітно переважає грануляційна тканина в різних стадіях фиб-ворожнечі її перетворення, аж до утворення грубоволокнистой гранулят-ної тканини.
Крім елементів, властивих першої групи (наявність фіброзної і грануляційної тканини), містить велику кількість кровоносних смокчу-дів.
Вони являють собою сполучнотканинні освіти з біль-шим кількістю гігантських багатоядерних клітин. Однак клітини ці не володіють атипическим зростанням і, подолавши певний цикл розвитку, перетворюються в закінчену зрілу доброякісну (фіброзну тканину).
Зовнішня поверхня епулісом покрита епітелієм, часто досить товстим шаром. Пухлина складається з елементів сполучної тканини і кровоносних судин. Загальна гістологічна характеристика полягає у відсутності атипизма клітин і поступовий перехід пухлини в фіброз-ву зрілу тканину.
Фіброзні епулісом мають плотноеластіческую консистенцію, коло-білу або овальну форму. Поверхня їх гладка або круннобугрістая. Зазвичай вони розташовані на широкій основі, але можуть мати і Вира-женную ніжку. Слизова оболонка, що покриває епуліс, блідо-рожевого кольору. Зростання їх дуже повільний, значних розмірів досягають рідко.
Ангіоматозний епуліс локалізується переважно в бічних відділень-лах щелепи. Розростання м'яких тканин ясен має яскраво-червоний колір з ціанотичним відтінком, м'яко-еластичну консистенцію. Поверхня епулісом в більшій частині випадків мелкобугристая, рідше гладенька. Характер-. ної особливістю цього типу пухлин є легко наступає крово- протягом (навіть при щонайменшому дотику), що має часто пульсуючий-щий характер. Ростуть епулісом відносно швидко і схильні до рецидив-вам, особливо в період вагітності.
Гигантоклеточний епуліс має округлу, рідше елліпсовіднимі форму, гладку поверхню, м'яку або пружно-еластичну консистенцію, темно-червоний колір, частіше консистенцію, темно-червоний колір, частіше з Вира-женним бурим відтінком. Володіючи прогресивним зростанням можуть досягнень-гать великих розмірів. Вони безболісні, помірно кровоточиві при травмі. Іноді на поверхні епулісом можна бачити відбитки зубів-антагоністів.
Діагноз ставиться на підставі даних клініки і результатів гістоло-ня дослідження.
Необхідно діфферецііровать з гіпертрофічним гінгівітом, кото-рий є розростання ясенного сосочка. Вихідною тканиною епулісом в одних в одних випадках є періцемент зуба або окістя альвеоли, в інших - ендоост і кістковий мозок губчатого речовини стінки альвеоли.
Лікування полягає в висічення епулісом в межах здорових тканин з руйнуванням зони росту. Нерідко доводиться видаляти інтактні зуби в області локалізації пухлини.