Ми повинні дякувати тим, які вказують нам наші недоліки.
Щасливий той, хто, чуючи хулу собі, може нею восполь-тися для виправлення.
Критика є гострою зброєю у взаимоот-носіння людей. При всій її необхідність не сле-дует забувати, що критика, особливо «без церемо-ний», боляче ранить самолюбство критикованого. При цьому людина може бути настільки вибитий з колії, що стає непрацездатним. Це той випадок, про який кажуть: «Благими намірами вимощена дорога в пекло».
Воно й не дивно: будь-яка критика, відноситься до числа конфликтогенов, здатних привести до конф-Ликтей.
Римський імператор Адріан побудував в Римі по розроб-ботан їм самим планам храм Венери і Роми. Архі-Тектор Аполлодор з Дамаска, людина шанований, вка-зал на певні недоліки споруди. Зокрема, на невідповідність між висотою постаменту і вели-чиною статуй богів. Його слава не позбавила імператора від спраги помсти. За цю критику архітектор поплив-покотився життям.
Для того щоб захиститися від емоційної рани, перша думка багатьох у відповідь на критику - знайти мі-шень критики не в собі, а в критикує: в його пред-взятому відношенні, поганому настрої, в спробі знайти «цапа-відбувайла» і т .п.
Витрати несозідательной критики
Відчуття фатальності. Критичне зауваження мо-же створити у критикованого відчуття безвиході, неможливості виправити положення, змінити що-небудь краще. Улюблена фраза критика: «Вам нуж-но було вчинити ось так».
Але оскільки події пішли в минуле і «посту-пити так» вже не можна, то людина потрапляє в глухий кут-ву ситуацію: він не бачить виходу, і йому нічого не залишається, як тільки чинити опір. Критика не до-Стігала мети.
Повчальність. Критикує сам викликає у критикованого негативне ставлення до своєї персони. Причини? Повчальний тон, поза переваги, моралі типу: «Ви зрозуміли, як треба чинити?», «Частіше треба прислухатися до порад», «Не високо-ють зі своєю ініціативою!» І т.п. У критикуючи-мого може сформуватися думка: до нього просто чіпляються. Такого не станеться, якщо він почує, наприклад: «Я говорю вам це, бо хочу, щоб наші відносини залишалися як і раніше хорошими». У критикованого швидше за все буде складатися впе-чатленіе, що йому хочуть допомогти.
Негативні узагальнення. Вони викликають опираючись-ня того, до кого звернені. На роботі: «Ви завжди опаз-дивать!», «Від вас ніколи вчасно не отримаєш нуж-них відомостей». Або будинку: «Ти завжди так!», «Ти ніколи не. »,« Який ти взагалі безглуздий ».
«Охорона території» тісно пов'язана з найважливішою людською потребою - потребою в поважаючи-ванні, визнання. Вона і проявляється у відстоюванні сво-його «Я», в спробі захистити себе від критики.
Види творчої критики
Дуже легко похвалити когось. Набагато важче зро-лать коректне, необразливо зауваження у справі. Неко-торие конструктивні варіанти критичних оцінок наведені нижче. З їх числа неважко вибрати той, який найкращим чином підходить до конкретної ситуації.
Подбадривающая критика ( «Нічого. У наступний раз зробите краще»).
Критика-надія ( «Сподіваюся, що наступного разу ви зробите таке ж завдання краще»).
Критика-аналогія ( «Одного разу я, як і ви, допус-тил точно таку ж помилку. Ну і попало ж мені від мого начальника!»).
Критика-похвала ( «Робота зроблена в цілому добре. Але для такого відповідального випадку треба б краще»).
Безособова критика ( «В нашому колективі є, до со-ужалення, ще працівники, які не справляються зі своїми обов'язками. Не будемо називати їх прізвища»).
Критика-заклопотаність ( «Я дуже стурбований склавши-шимся станом справ, особливо у таких наших кол-ліг, як.»).
Критика-співпереживання ( «Я добре вас розумію, входжу в ваше становище, але і ви зрозумійте моє. Адже справа щось не зроблено»).
Критика-жаль ( «Дуже шкодую, але мушу зазначити, що робота виконана неякісно»).
Критика-здивування ( «Як? Ви не змогли зробити цю роботу?»).
Критика-іронія ( «Робили, робили і. Зробили. Робіт-ка - що треба! Тільки як тепер в очі начальству дивитися будемо?»).
Критика-докір ( «Ну що ж ви? Я на вас так рассчи-Тива!»).
Критика-натяк ( «Я знав одну людину, який надійшов, як і ви. Але погано йому потім довелося.»).
Критика-зауваження ( «Не так зробили. Наступного разу краще порадьтеся»).
Критика-попередження ( «Якщо ви ще раз допус-титі подібне.»).
Критика-вимога ( «Роботу треба переробити»).
Критика-виклик ( «Допустили стільки помилок - самі і вирішуйте, як виходити з положення»).
Конструктивна критика ( «Робота виконана не на належному рівні. Що збираєтесь робити?»).
Критика-побоювання ( «Я дуже побоююся, що в сліду-ющий раз робота буде виконана так само»).
Мистецтво критики: десять основних правил
Вище ми говорили про негативні моменти, які супроводжують критику. Кожному з нас приходь-лось гостро відчути їх на собі.
Щоб уникнути цих негативних моментів, які не-обходимо виконувати певні правила.
Про трьох з них - см. В параграфі 5.2. Там ми говорили про необхідність 1) вислухати пояснення критикованого, 2) збереження рівного тону, 3) спочатку похва-лити, перш ніж критикувати.
Доповнимо їх ще деякими.
Критикуйте вчинки людини, а не його самого.
Природно запитати: «Чим ви поясните ваш про-мах?». І, навпаки, грубою помилкою є обоб-щення з переходом на особистість і навішування ярли-ков ( «нероба», «нехлюй», «ледар» і т.п.).
Кожен може погодитися, що він помилився, осо-бенно якщо факти наявності, але ніхто не погодиться з тим, що він погана людина. В останньому випадку закла-дивать конфронтація, що віддаляє сторони від вза-імопоніманія. Усвідомлення ж помилки - це вже шлях до її виправлення.
Не шукайте «козла відпущення».
Обвинувачені завжди це відчувають, як і будь-яку іншу несправедливість, хоча і не завжди говорять про це, що-б не загострювати відносини. Однак якщо ви зробите так, за вашою спиною вони висловлять все, що думають про вас.
Не звинувачуйте, а шукайте рішення разом.
Обвинувальний жало не сприяє конструктив-ному рішенням. Щоб налаштувати критикованого на по-позов рішення, а не на виправдання, допоможіть йому «з-зберігати обличчя», не принижуйте його гідність. Ще Софокл застерігав: «На тих, хто впав без наміру в помилку, не гніваються сильно».
Деякі розглядають можливість вказати дру-гому на його промахи як засіб затвердити свої авто-ритет, показати свою перевагу. Фактично самі по собі слушні зауваження дають саме такий ефект. Але акцентувати на цьому увагу, смакувати про-рахунки іншого, принижувати тим самим його як особистість -це вже «перебір», що дає зворотний ефект. Замість поваги виникає антипатія, а підкреслення сво-його переваги є сильним конфликтогеном.
Не критикуйте при свідках.
Це настільки очевидно, що не потребує когось коментарями. Додамо тільки, що, навпаки, хвалити найкраще при свідках.
Пам'ятайте: ніщо так не роззброює, як умови по-парної капітуляції.
Мета критики - щоб критикований визнав свої помилки. Для нього це означає поразку, Капітула-цію в боротьбі честолюбства. Щоб полегшити згоду на капітуляцію, зробіть її умови не принизливе-ними (нищівна критика), а почесними (совме-стни пошук виходу з ситуації).
Сподіваюся, Новомосковсктель тут же згадає третє правило переконання (див. Розділ 2) - правило Паскаля.
Чи не збираєте претензії, викладайте їх відразу після про-наруженія тих чи інших недоліків.
Чим оперативніше корекція, тим вона більш ефективний-на і легше здійсненна. Крім того, в малих дозах кри-тика «перетравлюється» краще.
Перш ніж критикувати, подивіться, чи немає тут вашої провини.
Чи правильно ви позначили мета? Чи під силу людині ваше завдання? Чи був він поінформований про міру відповідальності за його виконання і заохочення в разі успіху?
Ще Демокріт говорив: «Соромно чужі недоліки ретельно помічати, а на свої не звертати уваги».