Перед початком робіт проводять інженерно-геологічні вишукування, на підставі яких складають сітку профілів грунту звалища і підстилаючих їх шарів грунту основи, по ним визначають потужність шару звалищного ґрунту, структуру підстилаючих шарів, ступінь їх забрудненості і рівень грунтових вод. Потужність забрудненого грунту, що підлягає видаленню в підставі звалища нарівні зі звалищного, визначають порівнянням ступеня забруднення його з нормативними значеннями.
2.1.1 Вертикальне планування і підрахунок обсягів земельних робіт
Основним принципом вертикального планування є принцип балансування земельних мас. При проведенні вертикального планування дуже важливо дотримуватися умова, при якому баланс земляних мас повинен бути наближеним до нульового. Нульовий баланс земельних мас - це оптимальний варіант проведення робіт з вертикального планування. Він означає рівність обсягів виїмок і насипів. Проектування вертикального планування здійснюється методом проектних (червоних) відміток, методом поздовжніх і поперечних профілів і методом проектних (червоних) горизонталей.
Обсяг земляних робіт підраховується по поздовжніх і поперечних профілів, по червоних горизонталях, квадратах і ін. При всіх способах підрахунку визначають геометричний обсяг земляного масиву для природно залягають грунтів при певній його пористості.
При проектуванні вертикального планування методом поздовжніх і поперечних профілів обсяг земляних робіт визначають як суму обсягів робіт (окремо для виїмок і окремо для насипів) на ділянках між сусідніми поперечними профілями. Ступінь точності підрахунків залежить від частоти розташування поперечних профілів.
Поперечні профілі проектують у всіх переломних точках поздовжнього профілю, а також в інтервалах між ними (зазвичай через 20 м), в тому числі в місцях найбільших і найменших позначок.
При проектуванні вертикального планування методом горизонталей обсяг земляних робіт підраховують по ділянках, на які розбивають порушену територію. Будується сітка квадратів зі сторонами, рівними 20 м (при великих площах і пологом рельєфі боку квадратів можуть бути збільшені до 50 м, а при складному рельєфі зменшені до 10 м). На цій сітці проектують картограму земляних робіт. Для побудови картограми в кутах квадратів виписують чорні і червоні (існуючі і проектні) позначки.
Чорні позначки підписують вгорі, червоні - внизу. Робочі позначки, тобто різницю між червоними і чорними, що характеризують обсяг підсипки (зі знаком "+") або зрізання (зі знаком "-"), пишуть поряд з червоними позначками.
Між точками з робітниками оцінками, мають різні знаки, знаходять на сторонах квадрата нульові точки. Поєднуючи ці точки між собою прямими лініями, отримують кордону насипів і виїмок. Для наочності зображення площа виїмок або насипів може бути заштрихована (зазвичай штрихують площа, меншу за розмірами).
Положення нульових точок знаходять методом інтерполяції. Якщо позначити сусідні різнойменні робочі позначки Н1 і Н2, то відстань від нульової точки до точки з робочою відміткою Н1 дорівнюватиме:
де L - відстань між розглянутими точками з відомими робочими відмітками, м.L = 20м.
Де F-площа фігури, м2;
НХ- робоча відмітка (насипу або виїмки).
Відомість підрахунку обсягу земляних робіт по картограми