У романі М.А Булгакова «Майстер і Маргарита» є один заклад, де люди розкріпачуються і стають самі собою. Це не письменницька організація, як повинно бути, а клініка Стравінського, божевільний будинок. Лише тут люди позбавляються від мани несвободи, проявляють свої кращі душевні якості. Швидше, все, що поза клінікою, божевільня, а душевнохворі за її стінами. Такі реалії епохи, яку описує Булгаков, коли прийшли до влади більшовики проводили жорстокий експеримент над своїм народом і його представниками в науці і мистецтві. Цей експеримент вимагав від людей тупого підпорядкування догмам, встановленим урядом «справедливого» держави, а тих, хто сумнівається і неподчіняющіхся оголошували душевнохворими.
Долю свою повідав Майстер невдалому пролетарському поетові Івану Бездомному, який в гонитві за іноземним шпигуном виявився також в клініці Стравінського. А йому-то що тут робити? Молодий, перспективний, атеїст, як вимагали партія та уряд, уважно слухає свого наставника Михайла Олександровича Берліоза, який приймає все до відома, поет чомусь зацікавився розповіддю іноземця про Понтія Пілата. Йому вже нелегко слідувати звичним, встановленим в суспільстві аморальним догмам. Іван роздвоюється. Тут, в божевільні, вже два Івани: старий і новий. Ці два Івана борються. Бездомний молодий, є надія на його одужання, і важливо, який духовний наставник тепер виявиться поруч на цьому острівці свободи. Зустріч Івана Понирева з Майстром змінила його життя. Вражений почутою історією, він, вийшовши з психіатричної лікарні, старанно став підвищувати свій освітній рівень, зайнявся історією і філософією, круто змінивши своє світосприйняття.
Отже, міркування про зустріч двох героїв підводить нас до думки про те, що тільки сама людина може зробити правильний вибір в житті, якщо буде жити з відчуттям внутрішньої свободи, переосмислюючи моральний досвід людства, накопичений тисячоліттями.
Рекомендується до прочитання: