До умов дійсності угод відносяться:
законність змісту, тобто її умови повинні відповідати законодавству і не порушувати його приписів;
здатності осіб, її здійснюють, до участі в угоді. Громадяни повинні бути дієздатними, щоб здійснити операцію, а юридичні особи - мати спеціальноюправоздатність, тобто бути здатними укласти угоду, яка відповідає цілям і задачам діяльності юридичної особи;
збіг волі і волевиявлення особи. Якщо вони не збігаються, учасник може оскаржити угоду. Зазвичай такі угоди укладаються з упречності волею - під впливом обману, помилки і т.д .;
дотримання форми угод.
Неправильна угода - дія (юридичний факт), яке не породжує правових наслідків, бажаних сторонами, а тягне інші негативні для сторін наслідки.
У цивільному праві недійсні угоди виділяють за різними підставами.
Загальне правило про недійсність угод міститься в ст. 167 Цивільного кодексу, згідно з якою угода є недійсною з підстав, встановлених цим кодексом або іншими законодавчими актами (законом, декретом чи указом Президента Республіки Білорусь), в силу визнання такою судом (оспоримая угода) або незалежно від такої визнання (нікчемний правочин).
Таким чином, по порядку визнання виділяють два види недійсних угод - нікчемні та оспорювані.
Нікчемний правочин (абсолютно недійсна) - це угода, яка є недійсною з моменту її укладення. Вимоги про встановлення факту нікчемності правочину і про застосування наслідків його недійсності можуть бути пред'явлені будь-якою зацікавленою особою, і суд має право застосувати такі наслідки з власної ініціативи.
У ряді статей Цивільного кодексу міститься пряма вказівка на нікчемність угоди: ст.166 - недотримання нотаріальної форми або вимоги про державну реєстрацію угоди; ст.170 - угода, вчинення якої заборонено законодавством; ст.171 - уявна і удавана угоди; ст.172 - угода, укладена громадянином, визнаним недієздатним внаслідок психічного розладу; ст.173 - угода, укладена неповнолітнім до 14 років; ст. 399 - недотримання правил про форму попереднього договору та ін.
Оспоримая угода (щодо недійсна) - це угода, яка є недійсною з моменту визнання її такою судом. Вимоги про визнання заперечної операції недійсною можуть бути пред'явлені особами, зазначеними в Цивільному кодексі або в іншому законодавчому акті. Таким чином, оспорювані правочини вважаються дійсними в момент їх укладення і визнаються недійсними лише судом.
Залежно від того, яке з умов дійсності угод було порушено. недійсні угоди в цивільному праві прийнято так само ділити на угоди:
з вадами суб'єктного складу - це угоди, які, по-перше, зробили громадяни за межами дієздатності (малолітні; неповнолітні у віці від 14 до 18 років; обмежені судом у дієздатності і визнані судом недієздатними; громадянами, що вийшли за межі повноважень, наданих їм договором ); по-друге, зробили юридичні особи з порушенням їх спеціальної правоздатності, тобто в протиріччя з цілями діяльності, що не мають відповідної ліцензії на заняття певним видом діяльності або з виходом за межі повноважень, наданих договором;
з вадами волі - це такі недійсні угоди, в яких волевиявлення сторін не відповідає волі. До таких операцій відносяться:
по-перше, угода, укладена під впливом помилки, що має істотне значення (ст.179 Цивільного кодексу), яка може бути визнана судом недійсною за позовом сторони, яка діяла під впливом помилки. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, тотожності або таких якостей її предмета, які значно знижують можливості його використання за призначенням. Причому оману щодо мотивів правочину не має істотного значення. Під істотним помилкою розуміється «не відповідає дійсності уявлення про будь-яких істотних для даної угоди обставин або незнання їх. Помилка повинно відноситься до основних умов угоди. Воно має місце щодо виду операції, тотожності або таких якостей її предмета, які значно знижують можливості його використання за призначенням »[92, с.475-476];
по-друге, угода, укладена під впливом обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку особа було змушене здійснити внаслідок збігу важких обставин на вкрай невигідних для себе умовах, ніж інша сторона скористалася ( кабальна угода) і яка може бути визнана судом недійсною за позовом потерпілого (ст.180 Цивільного кодексу).
Обман - це навмисне введення особи в оману щодо обставин угоди (наприклад, якості предмета, придатності його для використання і т.д.) з тим, щоб вплинути на рішення вступити в угоду [125, с. 425].
Насильство - це умисне протиправне заподіяння особі фізичних (шляхом побиття, катування) або душевних (за допомогою образи, поширення наклепницьких вигадок, насильства над близькими людьми і т.д.) страждань з метою примусити це особа здійснити операцію [125, с.426].
Загроза - це умисне протиправне психічний вплив на волю передбачуваного учасника угоди з метою спонукати його вступити в угоду шляхом повідомлення про заподіяння в майбутньому самому загрожує або близьким йому особам фізичних чи моральних страждань [92, с.478].
Зловмисність угоди представника одного боку з іншого означає їх змову на шкоду інтересам яку представляють. Результатом такої угоди може бути і отримання вигоди представником і іншою стороною за рахунок яку представляють [125, с.426];
Збіг важких обставин, внаслідок яких сторона уклала угоду на вкрай невигідних для себе умовах, означає такий збіг обставин, коли сторона змушена укласти угоду, усвідомлюючи її невигідні умови, тобто волевиявлення сторони не відповідає дійсній волі;
по-третє, це угода, укладена громадянином, хоча і дієздатним, але які у момент її здійснення в такому стані, коли він не був здатний розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина або інших осіб, чиї права або охоронювані законодавством інтереси порушені в результаті її здійснення (ст.177 Цивільного кодексу);
з вадами змісту - це такі недійсні угоди, в яких умови угоди не відповідають вимогам законодавства. Це такі угоди:
по-перше, угода, яка не відповідає вимогам законодавства і визнається нікчемним, якщо законодавчий акт не встановлює, що така угода оспоріма або не передбачає інших наслідків порушення (ст.169 Цивільного кодексу);
по-друге, угода, вчинення якої заборонено законодавством, і вона визнається нікчемною (ст.170 Цивільного кодексу);
по-третє, на думку деяких вчених, це уявні і удавані угоди [93, с.215].
Уявна угода, тобто угода, укладена лише про людське око, без наміру створити відповідні їй юридичні наслідки, незначна (п.1 ст.171 Цивільного кодексу).
Удавана угода, тобто угода, яка укладена з метою прикрити іншу угоду, незначна. До угоди, яку сторони дійсно мали на увазі, з урахуванням істоти угоди застосовуються відповідні правила (п.2 ст.171 Цивільного кодексу);
з вадами форми - це такі недійсні угоди, в яких не дотримана необхідна законодавством форма. Так, наприклад, згідно з ст.163 Цивільного кодексу, недотримання простої письмової форми угоди позбавляє сторони права в разі спору посилатися на підтвердження угоди та її умов на показання свідків і тільки у випадках, прямо зазначених законодавчими актами або в угоді сторін, недотримання простої письмової форми угоди тягне її недійсність. Зокрема, недотримання простої письмової форми зовнішньоекономічної угоди, згідно з п.3 ст.163 Цивільного кодексу, тягне її недійсність.