Споживчий кооператив - це одна з різновидів кооперативів. Споживчим кооперативом є добровільне об'єднання громадян і юридичних осіб на основі членства з метою задоволення власних потреб у товарах і послугах, початкове майно якого складається з пайових внесків.
Члени споживчого кооперативу зобов'язані протягом трьох місяців після затвердження щорічного балансу покрити утворилися збитки шляхом додаткових внесків. У разі невиконання цього обов'язку кооператив може бути ліквідований в судовому порядку на вимогу кредиторів. Члени споживчого кооперативу солідарно несуть субсидіарну відповідальність за його зобов'язаннями в межах невнесеної частини додаткового внеску кожного з членів кооперативу.
Загальна кількість членів кооперативу законодавчо не обмежена. Установчим документом споживчого кооперативу є Статут.
ПК має право здійснювати підприємницьку діяльність остільки, оскільки це служить досягненню цілей, заради яких він створений.
Вищим органом управління в споживчому кооперативі є загальні збори його членів, яке вирішує найважливіші питання діяльності організації, в тому числі утворює постійно діючий виконавчий колегіальний орган - правління. Правління споживчого кооперативу керує його поточною діяльністю між зборами, вирішуючи питання, не віднесені до виключної компетенції загальних зборів.
На відміну від виробничих кооперативів, створюваних для здійснення виробничої діяльності особистою працею членів кооперативу, члени споживчого кооперативу, як правило, не мають обов'язки особистого трудового участі в діяльності кооператіва.Поетому одне і те ж особа може бути членом (пайовиком) кількох споживчих кооперативів.
Споживчий кооператив грунтується на засадах членства і утворюється на основі об'єднання його учасниками майнових внесків. Законами, що визначають правовий статус конкретних видів споживчих кооперативів, встановлюється мінімальна чисельність суб'єктів, які можуть заснувати кооператив. Так, відповідно до Закону про споживчу кооперацію споживче товариство може бути засноване не менш ніж 5 фізичними і (або) 3 юридичними особами (п. 1 ст. 7).
Особи, які беруть участь у створенні кооперативу, а також вступають в нього після створення, зобов'язані вносити майнові внески, звані пайовими. Вони формують пайовий (статутний) фонд кооперативу. Вступні внески, спрямовані на покриття витрат, пов'язаних зі вступом до кооперативу, які не входять до складу пайового фонду. Вони не підлягають поверненню при виході пайовика з споживчого товариства.
Діяльність споживчого кооперативу спрямована на задоволення потреб його учасників, а не на отримання прибутку. Однак при реалізації своїх статутних цілей кооператив несе певні витрати. Тому члени споживчого кооперативу, крім вступних і пайових внесків, сплачують додаткові внески, за рахунок яких покриваються збитки, що виникли в результаті діяльності кооперативу (п. 4 ст. 116 ЦК). Невнесення в повному обсязі додаткового внеску створює можливість залучення пайовика до солідарної відповідальності за зобов'язаннями кооперативу в розмірі несплаченої частини внеску.
У кооперативі можуть утворюватися й інші (крім пайового) фонди, що формуються за рахунок внесків учасників кооперативу. Наприклад, резервний фонд, який створюється для покриття збитків кооперативу, що виникли внаслідок надзвичайних обставин, і неподільний фонд, який представляє собою частину майна кооперативу, що не підлягає розподілу між пайовиками, в тому числі і при ліквідації кооперативу. У кредитному споживчому кооперативі утворюється фонд фінансової взаємодопомоги, який є джерелом позик, наданих членам кооперативу (п. 1 ст. 16 Закону про кредитні споживчі кооперативи громадян).
Якщо споживчий кооператив в ході своєї статутної діяльності отримує прибуток, вона може бути розподілена між членами кооперативу (п. 5 ст. 116 ЦК). Ця особливість відрізняє споживчий кооператив від інших форм некомерційних організацій і в цілому не відповідає правовим статусом таких організацій.
Пайовий внесок (пай) надає учаснику кооперативу право голосу на загальних зборах, право управління справами кооперативу, право переважного отримання товарів і послуг в організаціях споживчого товариства, право гарантованого збуту своєї продукції через ці організації, а також інші можливості для задоволення потреб, у зв'язку з якими учасник вступив до кооперативу.
Належить членові кооперативу пай може бути ним проданий, відчужений іншим чином, переданий у спадок. У разі виходу з кооперативу член кооперативу може отримати вартість свого паю та інші (кооперативні) виплати, передбачені статутом.
Система органів управління споживчого кооперативу така ж, як у виробничому кооперативі. Вищим органом управління є загальні збори пайовиків, яке поряд з питаннями, віднесеними законом і статутом до його виключної компетенції, має право прийняти до свого розгляду будь-яке інше питання. Діяльність кооперативу очолюють колегіальний виконавчий орган (правління, дирекція) і (або) голова - одноосібний виконавчий орган. Як і у виробничому кооперативі, виконавчі органи споживчого кооперативу формуються з числа членів кооперативу.
При ліквідації споживчого кооперативу його майно, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, за винятком неподільного фонду, розподіляється між членами кооперативу. Майно, що входить до неподільного фонду, за рішенням загальних зборів передається іншим споживчим кооперативам (товариствам) (пп. 4, 5 ст. 30 Закону про споживчу кооперацію, п. 3 ст. 44 Закону про сільськогосподарську кооперацію).